Це наша остання барикада — від Авдіївки до Львова
Уряд нібито виділив 1,3 млрд грн на будівництво укріплень у Запорізькій області.
«Нібито» — бо якщо виділили так само як на дрони, то це — вдесятеро менше від необхідного.
Грошей у державній казні, виявляється, майже немає.
Бутусов пише, що укріплень теж немає. Що все, що є — викопано руками бійців. Що через цю ганьбу ми втрачаємо людей, техніку, позиції, і можемо втратити саму країну.
Що робити?
Сьогодні суспільству, нації треба, напевно, самим ухвалювати важливі рішення і включатися в цю роботу. Питання життя і смерті — інакше орки прорвуть фронт, і знову будуть під Києвом.
У 2014 році ми самі добували броніки, каски, форму, взуття, і тягали все це на війну.
У 2015-му, коли ворог захопив Дебальцеве, і тиснув, ми самі добували ліс для укріплень, сталеві скоби, возили на передок бетонні плити, металеві контейнери, і готові модулі — вогневі точки.
Зараз, звісно, волонтери теж допомагають своїм бригадам, але всенародного руху немає, великі, жирні волонтерські фонди зайняті красивими високотехнологічними проєктами.
Але на фронті потрібні екскаватори, бульдозери, потрібні сотні тисяч кубометрів лісу і мільйони тонн залізобетону. Без цього жодна мобілізація не покриє наших втрат.
Хтось повинен цим зайнятися. Може, Притула, Чмут, Стерненко? Може, хтось із будівельних магнатів, які заробили мільярди на дорогах і бруківці, візьметься за цю роботу?
Потрібна техніка, матеріали, потрібні тисячі робочих рук, як було на Майдані, коли всім миром будували барикади. Це наша остання барикада — від Авдіївки до Львова, яку ворог не повинен, не може пройти, і не пройде.
