Це серйозно: ми можемо програти війну проти "Північного потоку-2"

І дитяче кидання різними субстанціями, як заведено в українській політичній пісочниці, цьому тільки сприяє.

Скандал навколо "Нафтогазу" та його корпоративного управління станом на зараз вже наробив багато шкоди. І справа не в прізвищах.

Наша основна проблема – російський агресор і те, що він має всі шанси перемогти в затяжній енергетичній війні. Схема перемоги, яку вони собі обрали, проста: це багатоходівка, яка реалізовувалась не раз за останні 30 років.

Спочатку треба влаштувати суперечки всередині України. Для цього використовуються всі наявні ресурси: корупціонери, невігласи, агенти та навіть амбітні патріоти.

Ключове завдання – влаштувати позиційну війну всередині країни за потоки чи посади. Війну, яка всім нашим партнерам буде неприємною, незрозумілою, навіть огидною.

Так боролися між собою президенти та прем’єри, олігархи та політики багато років. Кожен переможець вважав, що він зробив усе правильно. Але справжнім переможцем був Кремль, бо його мета була проста: показати Європі та США, що з Україною немає сенсу розмовляти.

А потім влаштувати ослабленій таким чином державі холодний газовий душ взимку.

З методичною точністю це відбувається і тепер.

Нашим партнерам і справді все одно, хто керує "Нафтогазом", для них важливі не прізвища. Для них важливі правила, за якими ці прізвища визначаються, і правила, яких вони дотримуються. Бачте, дотримання правил, а не обіцянки, є запорукою того, що союзники тримаються разом.

Нас сварять не між собою, нас сварять з союзниками.

Ситуація з "Північним потоком-2" сьогодні загрозлива. І ми маємо цю інформацію саме завдяки роботі фахівців у США, які вже багато років займаються протистоянням російському лобізму (і про що публічно писали так багато разів).

Атака на корпоративну реформу – а спосіб заміни керівництва "Нафтогазу" сприймають саме так – сильно розчарувала наших союзників.

Вони все ще готові протистояти Росії в регіоні, але вже не впевнені, що ми вміємо тримати слово. А ми обіцяли здійснювати незалежний, в інтересах громадян, контроль за найбільшою корпорацією країни.

Результат – саме такий, на який розраховував Кремль. Питання "Північного потоку-2" починають обговорювати без нас. Україну виключили з політичної розмови, і це проблема.  

Вже у свіжому звіті Конгресу щодо санкцій чітко написано, що з Україною не радилися щодо них. Ще в лютому такі консультації проводилися, сьогодні вже ні. Щобільше, німецькі дипломати одразу після атаки на "Нафтогаз" активізувалися і почали пропонувати Білому дому "інший спосіб" захистити Україну.

Бо без нас можуть вирішити, що є "альтернативне рішення в інтересах країни". Воно називатиметься по-різному – мораторій на побудову, чи фонд підтримки України, чи гарантії прокачки. Фантазія у лобістів з Кремля є.

Щоб врятувати ситуації, треба зробити три кроки.

Перше: підняти голову над суперечками та зрозуміти, що на кону. 3 мільярди доларів щорічно, за які можна розбудовувати країну. Енергетична безпека, безпековий щит, яким є газотранспортна система. Та повага стратегічних партнерів. Не менше.

Друге: показати стратегічним партнерам – США, Німеччині, Франції, – що ми розуміємо, наскільки великою є проблема. Перестати шукати винних та відповідальних і повернути відданість корпоративному врядуванню.

Наглядова рада, попри весь гавкіт проросійських експертів та популістів, дала зрозуміти, що готова допомогти. Треба просто взяти та припинити порушувати правила.

Третє: час та ресурси, які вивільняться від непотрібного та огидного вовтуження навколо пошуку винних, витратити на те, що необхідно – на продовження чесного та відвертого відстоювання інтересів України, яким стільки років займалася команда "Нафтогазу". Вона працювала, працює і працюватиме в інтересах країни й кожного. Вона знає, як це зробити фахово, а не через незрозумілих нікому бізнесменів, як це відбувається сьогодні.

Все це потребує простого рішення.

Принаймні тимчасово відкласти убік методи, які діють у внутрішній політиці, в питанні, де ставки для країни – дуже великі. Натомість взятися за дієві інструменти та сфокусуватися на тому, щоб зупинити "Північний потік-2".

Бо саме це є важливим для держави.