Церква чи цирк окупантів: долю московських попів вирішить український народ

Наша толерантність до керівництва самозваної "Української Православної Церкви", яке не розірвало зв'язків з агресором, не засудило Владіміра Путіна та його криваві злочини, є дедалі небезпечною.

З часів Богдана Хмельницького ординський варіант православ'я з Москви став головним інструментом захоплення і деукраїнізації нашої країни.

Заклики московського патріарха Кіріла вбивати українців, за що він обіцяє прощення гріхів – апофеоз цієї політики.

Ми ж натомість, – цивілізована держава, де влада не має вказувати, в що вірити та до якого храму ходити, бо це справа вірян.

Але держава має право і мусить забрати у неукраїнського керівництва "УПЦ" (Московського патріархату) державне майно, у першу чергу – Києво-Печерської та Почаївської Лаври.

Кубло промосковської верхівки не має морального права користуватися майном воюючої держави, і таке рішення було б найкращим подарунком Україні до свята Покрови (14.X.2022).

Томос мав би змінити цю ситуацію, але ні, – бо без вилучення стрижня, що паразитує на держвласності; змін чекати марно, їх треба робити самим.