Церква чи цирк окупантів: долю московських попів вирішить український народ
На окупованих територіях росіяни винищують все українське. Ворог цілеспрямовано вбиває людей, палить книжки, відбирає храми...
Наша толерантність до керівництва самозваної "Української Православної Церкви", яке не розірвало зв'язків з агресором, не засудило Владіміра Путіна та його криваві злочини, є дедалі небезпечною.
З часів Богдана Хмельницького ординський варіант православ'я з Москви став головним інструментом захоплення і деукраїнізації нашої країни.
Заклики московського патріарха Кіріла вбивати українців, за що він обіцяє прощення гріхів – апофеоз цієї політики.
Ми ж натомість, – цивілізована держава, де влада не має вказувати, в що вірити та до якого храму ходити, бо це справа вірян.
Але держава має право і мусить забрати у неукраїнського керівництва "УПЦ" (Московського патріархату) державне майно, у першу чергу – Києво-Печерської та Почаївської Лаври.
Кубло промосковської верхівки не має морального права користуватися майном воюючої держави, і таке рішення було б найкращим подарунком Україні до свята Покрови (14.X.2022).
Томос мав би змінити цю ситуацію, але ні, – бо без вилучення стрижня, що паразитує на держвласності; змін чекати марно, їх треба робити самим.
