Час і Старість разом знищують Красу
У Національній галереї в Лондоні знаходиться одна картина, повз яку відвідувачі неможуть пройти повз.
Йдеться про полотно італійського художника XVIII століття Помпео Джироламо Батоні "Хронос наказує Старості знищити Красу" (італ. Il Tempo che ordina alla Vecchiaia di distruggere la Bellezza). Її сюжет повністю розкриває назву: оголений старець із крилами вказує на одягнену молодицю, спонукаючи літню жінку спотворити її образ.
Власне на картині зображені три постаті – Час (він же Кронос – прим. ред.), Старість, Краса. Сивий старець Час тримає пісочний годинник у своїх руках як символ швидкоплинності того, що він уособлює.
Красу уособлює молода дівчина, вік якої сам художник оцінює між 15 і 20 роками. Вона ще доволі юна, але палець жорстокого Часу вже спрямований на неї.
Поруч – Старість в образі потворної баби, а її руки вже тягнуться до молодого та квітучого обличчя Краси. І скільки б Краса не відверталася, скільки б не відтягувала мить зіткнення зі Старістю, він неминучий, адже Час прирік її образ на спотворення.
Звісно, станеться це не одразу, бо і дерево, розташоване за спиною молодиці, ще зелене і сповнене природних сил. Але згодом і від нього залишиться тільки сухий, зів'ялий стовбур із прогнилим корінням, з якого зроблять чиюсь труну, подоба якої вже видніється за спиною Старості.
Приголомшлива за силою та глибиною закладеного у ній сенсу картина; хіба може цей алегоричний шедевр Помпео Батоні залишити глядача байдужим? Та навряд, оскільки її зміст про кожного з нас, відтак і нам вирішувати: що робити у ситуації, коли старість за вказівкою часу знищуватиме нашу красу.
