Че Гевара: культ ката і маніяка
El Loco Chancho як ікона: як убивцю зробили символом свободи.
Не сотвори собі кумира і будь-якої подоби того, що на небі вгорі, і на землі внизу, і у воді нижче землі. Не поклоняйся їм і не служи їм.
П’ятикнижжя Мойсеєве, Книга Вихід
Еля Курило:
«Він дуже любив страчувати власноруч. У тому числі — дітей. Його улюблена зброя — радянський пістолет Стєчкіна. У себе в службовому кабінеті він наказав прорізати вікно в глухій стіні, яка виходила у внутрішній двір в’язниці, аби милуватися розстрілами.
Він від такого спостереження отримував фізичну насолоду.
Він хвалився, що фабрикував кримінальні справи, й заявляв: “Мені не потрібні докази, аби відправити людину на розстріл, мені треба лише знати, що її треба розстріляти”.
За це все він отримав прізвисько El Loco (“Божевільний”).
А ще він був насильником. Особливо любив ґвалтувати служанок. Ага, у них в усіх — борців за загальну рівність та справедливість — була прислуга. При цьому страшенно смердів, бо мився рідко й цим пишався.
Бувало, казав: минуло 25 тижнів, як я прав цю сорочку. За це отримав ще одне прізвисько — Chancho (“Свиня”).
Коли його оточив болівійський спецназ, здався з криками: “Не стріляйте, я Че Гевара, я вам ще стану в нагоді”. Та болівійці все ж вирішили, що El Loco Chancho не має права на життя.
Це те саме, як символом свободи зробити голову пітерського ЧК Соломона Урицького. Той теж принципово не мився в очікуванні Світової революції, смердів, мов цілий свинарник, але так само не пропускав жодної спідниці і — якщо на те пішло — штанів теж.
От тому хочеться бити в рило кожному, хто носить принт із цим виродком.
Почнемо з того, що бити в рило треба і необхідно кожному, хто носить принти з комуністами. Тому що комуняка апріорі — нелюд, і поводитися з ним як з людиною — злочин проти людства, моральності і Бога».
Так, панове, з цього приводу хочеться нагадати доречне прислів’я:
«Щоб не розчаровуватися, не треба зачаровуватися».
Вивчаю тонкощі людської природи у своїй новій книзі «Людський Фактор 3». У ній зібрані короткі, але красномовні сюжети — від давніх притч і легенд до сучасних історій.
Це розповіді про звичайних людей, які виявилися незвичайними. Про тих, хто не побоявся зробити правильний вибір.
