Чи будуть суди захищати права громадян України?

Чи будуть суди і надалі приймати рішення в інтересах монополістів, зокрема Полтаватеплоенерго, чи будуть діяти телефонне право і банальні «договорняки», чи гроші і далі будуть впливати на «внутрішнє переконання» суддів, а ми далі будемо лише обговорювати реформу судової системи?

Отже, з нагальними для споживачів проблемами і питаннями до полтавських судів щодо судової практики, сформованої неправосудними рішеннями, які були прийняті на підставі неналежних доказів, представники громадськості та ошукані споживачі, в т.ч. інваліди, звернулися до голови Полтавського апеляційного суду Гальонкіна С.А. (у відповідності з його повноваженнями).

ЧЕКАЄМО НА РЕЗУЛЬТАТ!

КОЛЕКТИВНЕ ЗВЕРНЕННЯ

Шановний пане Голово!   

Звертаємось до Вас з метою  недопущення порушення прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права,  підвищення якості судочинства та відновлення довіри суспільства до судової влади.

Наше звернення зумовлено негативною реакцією громадянського суспільства на негативні процеси в місцевих судах  та в Полтавському апеляційному суді, що мають ознаки прийняття неправосудних рішень в спорах про стягнення заборгованості житлово-комунальних послуг, зокрема, за позовами ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», що призводить до висновків про некомпетентність суддів або їх упередженість. Тому, вважаємо необхідним запровадження громадського контролю судової влади, як однієї з важливих гарантій недопущення зловживань владою та використання її на шкоду суспільству та державі.

Ці процеси вже набули системного характеру внаслідок неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення процесуального права, по причині складності та неузгодженості законодавства, у зв’язку із реальною неможливістю простого громадянина захистити свої права в судових спорах із сильнішою стороною – виконавцем комунальної послуги, тим більше в обтяжливих для людей обставинах воєнного стану.

При цьому, суди не захищають людей, а стають на бік  монополіста.

Судді виносять рішення на підставі неналежних доказів, отже обставини, які підтверджують заявлені вимоги та мають значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, судами не вивчаються.

Суди не встановлюють чи існують фактичні правовідносини між сторонами,  та які саме зобов’язання, відповідно до правочинів або законів, що діяли в відповідні спірні періоди, є такими, що повинні виконуватися сторонами. Суди не вивчають обставини укладання договорів, істотні умови договорів та фактори, які  можуть вказувати на акцептування договору.

Суди не надають аналіз вагомим аргументам  та не зазначають мотивів відхилення доводів споживачів житлово-комунальних послуг в спорах з виконавцями. При цьому, заперечення споживачів щодо існування зобов’язань судами до уваги не беруться. Зокрема, коли споживач заявляє про те, що договір не акцептував, істотні умови договору не погоджував та  послуги не споживав, що підтверджується показами індивідуального засобу обліку.

Звертаємо Вашу увагу на те, що при укладанні публічного договору приєднання виконавцем послуг відповідно до ч.5 ст.13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», в якій йдеться: «Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги», що не враховує вільне волевиявлення споживача та  не врегульовує право споживача відмови від договору, що порушує загальні вимоги,  додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме ч.3 ст.203 («Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі») та ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України («сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору»), що є нормою вищої юридичної сили, отже Велика Палата Верховного Суду вказала на пріоритетність норм ЦКУ над спеціальним законом із новими вимогами, який прийняли пізніше,  що зазначає в своїй постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.

У зв’язку із введенням в дію публічних договорів приєднання на комунальні послуги виникають правові колізії.   А процес укладання цих договорів ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не відповідає змісту зазначених в них статей 633, 634, 641, 642 ЦКУ  та вимогам положень п. 2  ст. 17,  ч. 1, 2  п. 1 ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» з огляду права споживача «на вільний вибір товарів і послуг,  на свободу вибору продукції, свободу волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення». Відповідно до вимог п. 1, 2 ст. 18 цього Закону,  «Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.  Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача».   

Ознакою несправедливої умови договору є застосування «Полтаватеплоенерго» в нарахуванні за послугу з постачання теплової енергії двоставкового тарифу, який є оплатою за «умовну» послугу, передбачає оплату виконавцю послуг, навіть, при відсутності самої послуги у міжопалювальний період! 

Хоча п. 3 ст. 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено: «Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період», проте, двоставковий тариф передбачає оплату умовно-постійної частини впродовж календарного року, яка не залежить від фактичних обсягів споживання, нараховується незалежно від того, надається послуга чи ні, та сплачується, навіть, при повному припиненні теплопостачання в опалювальний сезон, що   є вигідним лише для виконавця послуг «форматом» тарифу, який фактично перекладає усі витрати та ризики ведення господарської діяльності  «Полтаватеплоенерго» на споживачів, є компенсацією теплопостачальнику за сезонний характер діяльності, формою утримання  суб’єкта господарювання за рахунок  споживачів, тому є несправедливою умовою договору в розумінні  ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Звертаємо увагу суду на те, що абсолютно обґрунтоване і неупереджене Рішення Октябрського районного суду м.Полтава №554//5720/23 від 16.08.23 року, яке було залишено без змін Постановою Полтавського апеляційного суду від 31.01.24 року,  яким було визначено двоставковий тариф, як формат тарифу,  що «несе надлишкове навантаження на споживача, без узгодження з ним порушує засади цивільного права».

Однак, в переважній більшості суди не зважають на доводи відповідачів щодо порушення  позивачем цивільного права та прав споживачів, встановлюючи зобов’язання за договором, який споживач не укладав, за умовами, на які він не погоджувався.   

Порушення позивачем «Полтаватеплоенерго» процесуальної вимоги, а саме ч. 3 ст. 175 ЦПК, яка вимагає «обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються», що повинно міститися в позовній заяві, як і зобов’язання відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК «додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги», судами ігноруються. Проте, судами приймаються, як належні докази, «розрахунки заборгованості», які не є обґрунтованими розрахунками, тому, що не містять розрахунків обсягів споживання послуги в будівлі споживачами відповідно до методів нарахування та умов типових договорів, які діяли в спірні періоди. Проте, для формування рахунків за послугу з постачання теплової енергії та гарячої води виконавець послуги повинен здійснювати відповідний розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг відповідно до Методики розподілу (Наказ Мінрегіону № 315 від 22.11.2018 року), який, і це є логічним, як доказ, має надаватися до суду.

Вимога робити розрахунок спожитої споживачем теплової енергії чітко прописана в п. 6 ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії і водопостачання», де йдеться: «Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію:: «обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону (в статтях зазначені методи розрахунку), а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання».

А ч. 4 цієї статті визначено: «У разі якщо у будівлі налічуються два та більше споживачів, інформація про обсяги спожитої комунальної послуги, зазначена в пункті 6 частини третьої цієї статті, надається також щодо будівлі в цілому».

«Розподіл обсягів спожитої у будівлі послуги здійснює виконавець» відповідно до ч. 1 зазначеної статті. Абсолютно очевидно, що цей розподіл, як доказ обсягу споживання теплової енергії споживачем, має надаватися позивачем до суду разом з позовною заявою. Але, суди не зважають на відсутність цього доказу у позивача та беруть до уваги, як докази позивача, суми, які не підтверджені розрахунками.

Позивач «Полтаватеплоенерго» не надає до суду підтверджених вихідних даних для розрахунку обсягів спожитих послуг, а це зокрема: покази загальнобудинкового лічильника, кількість відповідно спожитої будинком теплової енергії на кожен місяць, опалювальна площа квартир будинку, площа квартир з індивідуальним опаленням, на підставі яких має відбуватися розподіл спожитої послуги в будинку та розрахунок Відповідачам.

Також «Полтаватеплоенерго» не надає до суду підтверджену уповноваженим органом, величину теплового навантаження, на підставі якої повинен відбуватися розрахунок т. зв. умовно-постійної частини двоставкового тарифу, що вимагає пункт 9.3 Постанови НКРЕКП №1174 «Про затвердження порядку формування тарифів на теплову енергію» та прописано в пункті 2 Рішення Полтавської облради № 917 від 19.10.2018 року.

Розрахунки заборгованості без розподілу обсягів споживання послуги, які надає «Полтаватеплоенерго», не можуть визнаватися судами належними, достовірними та достатніми доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог, виходячи зі змісту статей 77, 79, 80 ЦПК. Саме такою є позиція Львівського апеляційного суду Справа № 462/4242/16-ц: «Вказує на те, що зазначені у відомостях про нарахування суми не підтверджені розрахунками, згідно з якими можна перевірити правильність зазначених до оплати нарахувань, а саме не надано розрахунку, згідно з яким визначено кількість тепла, за яке здійснені нарахування для відповідача. Також суд зазначає, що відсутність належно оформленого договору про надання послуг з ЦО та ЦПГВ з зазначенням усіх істотних умов, визначених законом «Про житлово-комунальні послуги», є не тільки підґрунтям дисбалансу прав, а й позбавленням споживача будь-якого права».

Справи, які є складними, та потребують детального вивчення та спеціальних знань, призначаються судами для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на прохання позивача. При цьому, думка відповідача щодо необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суддями не враховується.

Таким чином, в результаті систематичного порушення судами норм матеріального права та ігнорування процесуальних вимог, формується судова практика, на яку посилається «Полтаватеплоенерго», вже як доказ в своїх наступних позовних заявах.

Як приклад, Постанова Полтавського апеляційного суду в справі № 552/4238/23 від 05.02.2024 року (доповідач Обідіна О.І.), яка є необґрунтованою та такою, що не зазначає в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Аргументи позивача, зокрема, щодо неналежного розрахунку заборгованості, викладені в процесуальних документах, були повністю проігноровані судом, в той час, коли доводи відповідача «Полтаватеплоенерго» були взяті до уваги. Аналіз даної постанови свідчить про некваліфікованість суду, нехтування судом основними засадами цивільного права та неправильне застосування ним норм чинного законодавства в сфері надання житлово-комунальних послуг. Суд не зважає на надані позивачем докази відсутності факту акцептування договору (споживання, оплати, підписання заяви-приєднання) та покладає на нього зобов’язання по сплаті за неукладеним договором за фактично не надані послуги. Суд просто заперечує наявність доказів позивача в матеріалах справи. З іншого боку, надані «Полтаватеплоенерго» рахунки з необґрунтованими жодним чином обсягами споживання приймає, як належні. При цьому, апеляційний суд погоджується з відмовою суду першої інстанції в клопотанні відповідача (споживача) про витребування доказів!

Інший приклад прийняття незаконного рішення місцевим судом є рішення судді ленінського районного суду м.Полтави Високих М.С. в справі № 553/2584/23, яка задовільнила позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до сім’ї з інвалідом І групи, не зважаючи на аргументи представника відповідача про відсутність належних, достатніх і достовірних доказів в справі, а саме: розрахунку обсягів споживання споживачами, суддя не зважила на порушення позивачем процесуальної вимоги «обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, відповідно до вимог ЦПК та ухвалила рішення, яким зобов’язала мати з дитиною-інвалідом сплатити за непідтвердженими і недоведеними обсягами споживання комунальної послуги!

Також рішення Октябрського суду м.Полтави в справі № 554/5530/23 (суддя Савченко Л.І.) є необґрунтованим в частині задоволення вимог «Полтаватеплоенерго» про стягнення заборгованості без обґрунтування сум заборгованості та розрахунку обсягів наданої позивачем послуги. Суддя не аналізує розрахунок, наданий позивачем, як доказ, на предмет належності, достовірності і достатності вказаних в ньому величин, які мають бути отримані в результаті окремого розрахунку спожитої в будинку теплової енергії та її розподілу між споживачами. Суддя не бере до уваги аргументи відповідача про відсутність розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг згідно з Методикою розподілу (Наказ Мінрегіону № 315), без чого суд не може робити висновки про належність доказу. Фактично, доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд не мав. Це є нехтування судом процесуальної вимоги ч. 3 ст. 175 ЦПК та порушенням судом норм матеріального права.

Задовольняючи необґрунтовані належними доказами вимоги «Полтаватеплоенерго», суди, таким чином, надають виконавцю послуг дозвіл і надалі ошукувати споживачів та позбавляти їх права на отримання інформації про послугу.

У зв’язку з очевидними  проблемами  у застосуванні судами норм чинного законодавства України, з метою ефективності судового правозастосування, як  одного з найважливіших різновидів форм реалізації права, у відповідності з Вашими повноваженнями згідно з розд. 1, 2 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» щодо аналізу судової статистики, вивчення та узагальнення судової практики, інформування про результати узагальнення судової практики відповідні місцеві суди, Верховний Суд та  надання місцевим судам методичної допомоги  в застосуванні законодавства,  просимо Вас проаналізувати судові рішення  в процесах за позовами про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії на предмет обґрунтованості і законності, відповідності Цивільному кодексу і законам України та  дотриманню судами процесуальних вимог.

Просимо надати судам відповідну методичну допомогу в застосуванні законодавства з метою справедливого судочинства та запобігання  прийняття  неправосудних рішень, з якою нас ознайомити.

Просимо Вас невідкладно розглянути наше звернення та повідомити про прийняті рішення.