Чи можна в Україні розвіювати прах після кремації?
Правила, традиції та забобони.
Кремація стає все більш доступною, але в Україні ще не є масовою. Як проходить процедура, чому не можна зберігати прах вдома і які міфи супроводжують цей ритуал?
Кремація в Україні можлива лише у трьох містах: Києві, Одесі та Харкові, де є державні крематорії. Невдовзі подібний має з’явитися і у Львові. Раніше в західних областях ця послуга була не дуже популярною.
Як відбувається кремація, чому не можна зберігати прах померлого вдома та які міфи супроводжують цей ритуал?
Кремація — це спосіб поховання через спалення тіла. Після процедури залишаються лише попіл, який поміщають у спеціальну урну. Урну з прахом можна перевезти навіть за кордон, що дозволяє возз'єднатися членам родини навіть після смерті.
Процедура відбувається у крематорії: рідні можуть попрощатися з покійним, після чого тіло спалюють, а прах віддають родині. Весь процес займає один день, а за законом спалення дозволене не раніше ніж через добу після смерті. Якщо смерть ненатуральна, потрібен дозвіл прокуратури.
Перед кремацією оформлюють документи, обирають труну та атрибутику, повідомляють близьких і, за бажанням, проводять панахиду — це поєднує процедуру з традиційним похованням. Після спалення прах видають лише за паспортом — його можна зберігати, поховати або розвіяти.
Навіть після смерті українці мають мати адресу для поховання — прах можна помістити у колумбарії на території крематорію або на кладовищі. Колумбарій — це ніші для урн, невеликий простір, куди поміщають урну з попелом, після чого закривають меморіальною плитою з портретом та ім’ям покійного. В американських та корейських фільмах можна побачити окремі будівлі з "поверхами" таких ніш.
Інший спосіб — поховання на кладовищі чи підзахоронення в родинній могилі. Це дозволяє зберегти родинні традиції поховання та пам'ять про покійних.
Розсіювання праху — спосіб, популярний у кінофільмах. В Україні він не заборонений, але не регламентований. Здебільшого доводиться оплачувати місце у колумбарії або на кладовищі, бо офіційно зареєструвати розсіювання праху не можна. Можна також зберігати урну з прахом вдома, але це може викликати питання з реєстрацією поховання. З езотеричної точки зору це може бути несприятливим. Дехто вірить, що так душа покійного залишається разом із родиною в домі.
В Україні кремація використовується нечасто через забобони та релігійні переконання. Тому на заході України вона здебільшого не була популярною через сильну релігійність населення. Православна церква не забороняє спалення тіла, але закликає ховати померлого в землю, адже тіло — храм душі і буде відновлене при воскресінні.
Спалення тіла вогнем у символіці християнства асоціюється з осудом, але це не означає, що кремація позбавляє вічного життя. Бог може воскресити будь-яку людину, незалежно від способу поховання, стверджують священники. Тобто кремація допускається, особливо там, де немає місця на кладовищах або це передбачено законом. Головне — щоб прах був похований на цвинтарі.
