«Месник із метро»: випадок, який розділив Америку
Коли страх перемагає закони: історія Бернарда Ґетца
22 грудня 1984 року у вагоні нью-йоркського метро на Манхеттені інженер-електронщик Бернард Г’юго Ґетц відкрив вогонь по чотирьох підлітках, стверджуючи, що вони намагалися його пограбувати. Всі вижили, однак один із них, Даррелл Кебі, отримав тяжкі поранення, що призвели до паралічу та пошкодження мозку. Ґетц зник, але через дев’ять днів добровільно здався поліції.
Йому інкримінували замах на вбивство, напад, створення загрози життю та незаконне зберігання зброї. Проте присяжні виправдали його за всі насильницькі епізоди, визнавши винним лише у носінні неліцензованого револьвера. За це Ґетц відбув вісім місяців ув’язнення. Значно пізніше, у рамках цивільного позову, суд зобов’язав його виплатити Кебі компенсацію в 43 мільйони доларів — суму, яка стала символом моральної та правової неоднозначності цієї справи.
Інцидент миттєво вийшов за межі приватного судового розгляду і спровокував загальнонаціональну дискусію, яка торкнулася фундаментальних питань американського суспільства. У центрі дебатів опинилися рівень злочинності у великих містах, правові межі самозахисту та допустимі межі дій у ситуації, коли громадяни, розчаровані у здатності поліції забезпечити безпеку, беруть захист у власні руки. Особливої гостроти суперечці додав расовий фактор — як у сприйнятті загрози самим Ґетцом, так і в поляризованій реакції суспільства і, зрештою, у судовому вердикті.
Нью-йоркська преса дала йому провокативне прізвисько «Месник із метро», і для багатьох прихильників, розчарованих через безпрецедентний рівень вуличного насильства 1980-х, Ґетц став символом опору та відчайдушної спроби вижити будь-якою ціною. Для його противників він був втіленням небезпечного самосуду. Цей розкол виявився настільки глибоким, що справу Ґетца часто називають однією з відправних точок, які сприяли успіху кампаній Національної стрілецької асоціації та подальшому послабленню обмежень на приховане носіння вогнепальної зброї в США.
Сам Ґетц пов’язував свої дії з особистим досвідом: у 1981 році він став жертвою пограбування в метро і, за власними словами, зіткнувся з принизливим байдужеством системи правосуддя. Його спроба легально отримати дозвіл на приховане носіння зброї була відхилена, і револьвер, куплений у Флориді, став для нього останнім аргументом у місті, де страх давно витіснив довіру.
З часом справа Ґетца перетворилася на культурний маркер епохи. Його ім’я прозвучало у пісні Біллі Джоела We Didn’t Start the Fire, а десятиліття потому надихнуло творців фільму «Джокер» (2019).
Історія «Месника із метро» знову і знову повертає до одного й того ж питання: де проходить межа між самозахистом і насильством — і що відбувається із суспільством, коли цю межу починають визначати не закони, а страх.
