Чи відбудуться перемовини між Іраном і США?

Можна припустити, що військово-релігійний режим у Тегерані таки створить бомбу. Дональд Трамп скаже, що винні у цьому демократи.
Перемовини між Іраном і США можливі, але їхній успіх і укладення нової ядерної угоди виглядають малоймовірними на цьому етапі. Трамп, судячи з його попередньої політики (вихід зі СВПД-2018) і нинішніх заяв, займає жорстку позицію.
Він вимагає від Ірану не тільки обмеження ядерної програми, а й повного її демонтажу, можливо, разом із поступками щодо ракетного потенціалу та регіонального впливу. Іран, зі свого боку, неодноразово відкидав переговори під тиском, наполягаючи на знятті санкцій як передумові для діалогу.
Верховний лідер (рахбар) Алі Хаменеї назвав пропозиції Трампа «обманом». Натомість міністр закордонних справ Аббас Аракчі наголосив, що стару угоду (СВПД-2018) не можна відновити через зміну обставин.
Позиція Ірану ускладнена внутрішньою ситуацією: економічна криза через санкції штовхає до компромісу. Однак ідеологічна основа режиму не дозволяє капітулювати перед «максимальним тиском» США.
Заява іранської місії в ООН про готовність обговорювати «потенційну мілітаризацію» ядерної програми залишає простір для непрямого діалогу. Звісно, що це далеко від вимог Трампа, тож США, ймовірно, не відступлять від політики санкцій без значних поступок, що створює безвихідь.
Отже, перемовини можуть розпочатися (наприклад, через посередників), але нова угода у найближчі місяці малоймовірна без радикальних змін у позиціях сторін. Чи варто очікувати удару Ізраїлю по ядерних об'єктах Ірану до американсько-іранського діалогу?
Ізраїль розглядає ядерну програму Ірану як екзистенційну загрозу і має історію превентивних ударів (Ірак 1981, Сирія 2007). Останніми роками Тель-Авів посилив тиск на Іран, завдаючи ударів по його об'єктах у Сирії та здійснюючи диверсії всередині країни (наприклад, вибухи у Натанзі).
Якщо Трамп дав Ірану двомісячний граничний строк (припустимо, до травня 2025 року), Ізраїль може поспішити завдати удару до початку будь-якого діалогу. Особливо, якщо вважатиме, що переговори послаблять позицію США (і відповідно Ізраїлю) або дадуть Ірану час для просування програми.
Імовірність удару залежить від кількох чинників:
- Розвіддані.
Якщо Ізраїль отримає докази, що Іран наближається до «червоної лінії» (наприклад, 90% збагачення урану), удар стане більш імовірним. (Поки цього немає)
- Позиція США.
Трамп може мовчазно підтримати Ізраїль, але навряд чи відкрито санкціонує атаку до завершення дедлайну, щоби зберегти дипломатичний важіль.
- Внутрішня ситуація в Ізраїлі.
Прем'єр-міністр Біньямін Нетаньяху (або його наступник) може використати удар для зміцнення позицій вдома.
Наразі підготовка до удару виглядає вірогідною (Ізраїль уже тренувався для таких операцій), але його час залежить від того, чи буде Тель-Авів вважати діалог США-Іран реальною загрозою для своєї безпеки. Ймовірно, Ізраїль діятиме до початку перемовин, якщо вважатиме їх неефективними (можливо, у квітні-травні 2025 року).
Щодо РФ, то вона має стратегічний інтерес у ситуації з Іраном. Москва підтримує Тегеран як союзника проти Заходу, підтримує іранські зусилля підірвати новий уряд у Сирії та постачає технології.
Водночас Кремль не хоче ескалації, яка б послабила його позиції на Близькому Сході або призвела до ядерного Ірану, що могло б дестабілізувати регіон. Наразі є повідомлення, що Трамп просив путіна виступити посередником.
РФ може погодитися, щоби посилити свій вплив і послабити ізоляцію через війну в Україні. Однак її здатність переконати Іран обмежена — Тегеран не довіряє зовнішнім гравцям після провалу СВПД-2018.
Якщо США та Іран почнуть прямий або непрямий діалог, РФ, імовірно, залишиться осторонь, підтримуючи Іран риторично, але не втручаючись активно. Її роль у «шістці» — групі країн, які вели перемовини з Іраном щодо ядерної угоди (СВПД-2018), вже зменшилася через напружені стосунки із Заходом.
Скоріше за все, РФ спробує зіграти роль посередника на ранніх етапах, але без значного успіху перейде до позиції спостерігача, зберігаючи співпрацю з Іраном у військовій та енергетичній сферах. Її вплив буде другорядним порівняно з діями США та Ізраїлю.
Підсумовуючи, перемовини між США та Іраном можуть відбутися, але нова угода малоймовірна через взаємну недовіру та жорсткі позиції. Ізраїль, ймовірно, завдасть удару по ядерних об'єктах Ірану до або під час діалогу, якщо вважатиме його загрозою.
Тим часом РФ балансуватиме між посередництвом і невтручанням, але не стане ключовим гравцем. Ситуація залишається напруженою, з високим ризиком ескалації у 2025 році.