Чи законна анонімність автора додатку Резерв+

Не небезпечним, не незахищеним — а саме утаємниченим.

(Все ще) заступниця міністра оборони К. Черногоренко публічно захищає анонімність розробника і вважає це «цілком нормальним».

Це ви, лохи, реєструйтесь у Prozorro, проходьте аудити, бійтеся журналістів та активістів, показуйте свою рентабельність і вигризайте у гетьманцево-татарського іга свої кровні 25% прибутку, отримуйте арешти рахунків, маски-шоу в офісах — і спробуйте вижити як компанія та/або зберегти свою карму.

Оце рівень, терпіли. Вчіться, комерси примітивні.

І ще нюанс: для мадемуазель Черногоренко — як і для всієї іншої команди Федорова — війна почалася у 2022-му. Не у 2014-му. Бо з 2019-го до 2022-го якось нікому в голову не приходило ховати назву компанії-розробника і казати: «це ж нормально».

Мабуть, для них криваві події 2014–2022 років були «канфліктом» чи «гражданской войной»? Вони літали собі до Москви, продавали їм свої серіали, давали концерти в окупованій Горлівці — і для них ніякої війни не було. «Сайдьомся пасєрєдінє», «мір в глазах Путіна», «какая разніца, как назіваєцца уліца» — вотетовсьо.

Але все ж, наскільки законно приховувати виробника РезервХрест?

Скажімо, можна сперечатися, чи слід оприлюднювати назву розробника Армія+ — суто армійського додатка виключно для військовослужбовців, який обробляє дані про чинних військових під час війни.

Але ж Резерв+ обробляє дані про цивільних: військовозобов’язаних, призовників, резервістів. Так, це персональні дані, і вони є конфіденційними, але якщо додаток призначений для цивільних — яким боком тут анонімність розробника?

Але якщо слідувати логіці пані Черногоренко, то можна ховати назви компаній, які будують дороги — адже вони ведуть у бік лінії фронту, ними їздять військові, так?

Або, скажімо, закупівлі в Укрзалізниці чи Нафтогазі за потрійну ціну — це також, мабуть, якось пов’язано з війною, еге ж?

І тому анонімність усіх замовників та постачальників — «це нормальне побажання під час війни»? (с)

Усі ці та інші питання пані заступниці міністра оборони поставила Альона Шевченко.

Але у країні «5–6 менеджерів» відповідають лише на приємні питання.

Неприємні — ігнорують. А критиків — переслідують. Бо дуже грамотні.

Але сьогодні не про це.

Я впевнений, що для ворожих розвідок давно не є секретом ані назва розробника РезервХрест, ані чисельність та ПІБ кожного працівника, ані їхня локація, чи навіть колір білизни помічниці керівника компанії.

Як то кажуть, «що знає двоє — знає свиня». А у даному випадку повні дані про розробника Резерв+ відомі щонайменше кільком сотням людей.

А таємницею ім’я розробника Резерв+ є лише для громадян України.

Для платників податків, з яких отримують зарплату заступниця міністра оборони та її «продуктова команда». Не із західних фондів, а саме з держбюджету.

Особливо «не положено» знати — і точно прямі руки у розробника — користувачам додатку: військовозобов’язаним, призовникам, резервістам.

Не вашого хлопського розуму ця справа. Ви скачуйте додаток, скачуйте. Там все безпечно, мамой клянусь.

Як було безпечно в Дії у січні 2022-го, коли руссо-хакери викрали 13,5 мільйона записів про громадян України — і цей неприємний факт підтверджено судом присяжних штату Меріленд, США.

Зате у темряві анонімності дуже зручно ховати корупцію й зловживання. А ще — недалекість та некомпетентність.

І коли заступниця міністра оборони закликає встановлювати додаток РезервХрест, але приховує його розробника — це точно не підвищує довіру до цього додатку, пані Катерино.

А саме на довірі до Міноборони, до його очільників, до політиків та їхніх заяв дуже багато чого наразі залежить в Україні.

Бо закінчення війни та мобілізації щось якось ніяк не прогнозується.