Чим може закінчитися російсько-українська війна – розглянуто чотири сценарії

Рік тому я накидав чотири сценарії, в яких докладно описував, чим може закінчитися війна путіна проти України. Як не дивно, жодна з них не втілилася в чистому вигляді, але тепер ясно одне: Україна не розвалилася. 

Повна перемога росії – повне захоплення української території та зміна режиму в Києві – зараз майже напевно недосяжна. З початку листопада 2022 року росія втратила половину спочатку захоплених територій через успішні українські контрнаступи. Вторгнення також ще більше зміцнило українську національну ідентичність.

Такого результату є щонайменше три причини: бойові дії України, оперативно-тактичні помилки росії та широка фінансова та військова підтримка Заходу. 

Останнє з них стало вирішальним. З часом західні постачання систем озброєнь в Україну постійно збільшувалися як кількісно, ​​так і якісно. Зараз Захід повністю відданий майбутньому України. У червні минулого року ЄС надав Україні статус кандидата. Розробляються навіть плани післявоєнної відбудови та довгострокової фінансової підтримки. 

Але на цьому хороші новини закінчуються. Кількість загиблих на війні вже досягла приголомшливих цифр. Кількість жертв обчислюється десятками тисяч і продовжує зростати. Мільйони українців стали біженцями . Було скоєно численні військові злочини. Зараз росія атакує критично важливу цивільну інфраструктуру, що саме по собі є воєнним злочином. 

Отже, хоча повна перемога росії малоймовірна, точний результат конфлікту все ще дуже залежний. Через рік я думаю, що ці чотири сценарії можуть допомогти прояснити масштаби політичних дій у наступні вирішальні тижні та місяці.

СЦЕНАРІЙ ПЕРШИЙ: ВІЙНА НАЗАВЖДИ

У перший рік війни російські збройні сили не змогли досягти політичних цілей, спочатку поставлених президентом путіним. Проте, як зміна режиму в Україні, яка відбувається під пропагандистським гаслом «денацифікації», так і «демілітаризація», як і раніше здається, є максималістськими цілями воєнних зусиль росії. 

Як мінімум, за словами прессекретаря кремля Дмитра Пєскова, москва хоче, щоб Київ прийняв «сучасні реалії» – тобто анексію чотирьох українських областей, які росія наразі не повністю контролює. 

Україна ніколи не погодиться на такий результат, якщо зможе запобігти цьому військовим шляхом. Після успішної військової кампанії під Херсоном у листопаді, яка змусила росіян відступити з правого берега Дніпра, найінтенсивніші бої знову перемістилися на Донбас. 

Проте за майже чотири місяці лінія фронту змінилася лише мінімально. Попри цей глухий кут, обидві сторони все ще вірять, що вони можуть рішуче виграти війну та досягти більшості своїх стратегічних цілей. 

Україна сподівається на постійну військову підтримку Заходу, яка зрештою дозволить їй взяти верх і змусити москву визнати поразку. росія вірить, що може витримати довше, і робить ставку на втому Заходу від війни. 

Вона почала мобілізуватись і переводити свою промисловість на військове виробництво. Президент путін, здається, має намір продовжувати війну, попри посилення фінансового тиску та посилення санкцій. Для нього успішний результат став політично екзистенціальним, принаймні так здається. Якщо це правда, то боротьба триватиме до тих пір, поки витрати не стануть непосильними для будь-якої зі сторін, що займе роки.

СЦЕНАРІЙ ДРУГИЙ: ПРИПИНЕННЯ ВОГНЮ

Припинення кровопролиття можливе, якщо обидві сторони погодяться на припинення вогню, яке фактично заморозить політичний і територіальний статус-кво. На перший погляд, такий результат виглядає бажаним, оскільки він зменшить загальний тягар, який лягає на цивільне населення в Україні. 

Проте припинення вогню навряд чи є результатом відповідних коригувань. Натомість вони представляють важко здобуті дипломатичні перемоги, які відображають військову ситуацію на місці та часто дають перевагу одній зі сторін. Ось чому з ними так важко домовитися. 

Отже, ключове питання полягає в тому, як саме виглядатиме прийнятний результат, якщо він за задумом не відповідає поточним цілям обох сторін. 

В Україні згода на втрату будь-якої суверенної території загрожувала б політичному майбутньому уряду та поставила під загрозу людей, які все ще живуть на цих територіях. Приєднавши чотири українські області, президент путін фактично позбавив себе політичних можливостей вийти з них без бою.

Захід також не визнає зміни кордонів, навіть якщо він може визнати це тимчасовою реальністю, яку з часом потрібно змінити. 

Звичайно, припинення вогню не вирішило б глибинних стратегічних причин конфлікту. путін готовий розглядати будь-яку українську державу в союзі із Заходом як загрозу своєму правлінню та переконанням щодо національної ідентичності. Водночас більшість санкцій Заходу вже досягли точки неповернення. 

Таким чином, припинення війни не призведе до позитивного миру. Подібно до Мінських угод, досягнуте шляхом переговорів припинення вогню може допомогти зменшити людські страждання, але загальний конфлікт між сторонами триватиме в інших областях.

СЦЕНАРІЙ ТРЕТІЙ: КОНСОЛІДАЦІЯ росії

Інший результат можливий, але дуже невизначений. Успішні російські контрнаступи на Донбасі та безперервне руйнування критичної інфраструктури по всій країні можуть дозволити москві консолідувати свої територіальні здобутки, принаймні щодо чотирьох анексованих українських областей. 

Стабілізація лінії фронту залишила б у Києву мало вибору, окрім як домагатися угоди про припинення вогню на російських умовах або чекати його з надією пізніше змінити ситуацію на полі бою. Чи стане такий сценарій реальністю, залежить від багатьох факторів, насамперед від рівня та часу військової підтримки Заходу. 

Оскільки запаси старого радянського обладнання вичерпувалися, Сполучені Штати та європейські держави почали постачати сучасні західні системи зброї. Однак виявилося, що багато з них відсутні в достатньо великій кількості або спочатку потребують серйозного ремонту, який потребує часу. Західні

потужності з виробництва боєприпасів теж поки не на висоті. 
Навпаки, росія все ще отримує прибуток від своїх великих запасів обладнання радянського виробництва. Промислове виробництво повільно, але неухильно переорієнтовується на військові потреби. Офіційні витрати на оборону у 2022 році зросли на третину порівняно з бюджетними очікуваннями 2021 року. У найближчі роки він залишиться на цьому рівні. 

Попри посилення суспільної напруги, ймовірний також новий раунд мобілізації. Очевидно, російські ресурси не безмежні, але правильний вибір часу в поєднанні з поліпшенням оперативного виконання дозволив би отримати вирішальну перевагу протягом 2023 року.

СЦЕНАРІЙ ЧЕТВЕРТИЙ: ПЕРЕМОГА УКРАЇНИ

Ще навесні 2022 року президент Зеленський публічно заявив, що вигнання росії з усієї території України буде неможливим без спричинення Третьої світової війни. Натомість він запропонував повернутися до лінії до 24 лютого. 
Під час переговорів у Стамбулі наприкінці березня українська сторона, серед іншого, пропонувала утриматися від вступу до будь-якої військової коаліції (тобто НАТО) і розв'язувати питання, пов’язані з Кримом, шляхом переговорів протягом п’ятнадцяти років. 

Але після того, як стали очевидними масштаби воєнних злочинів у Бучі та Ірпені, ці погляди змінилися. У вересні 2022 року Зеленський формально виключив можливість прямих переговорів із президентом путіним. Тепер він прагне відновити повний територіальний контроль над кордонами України 1991 року (включно з Кримом), виплату репарацій і судове переслідування військових злочинців. 

Принаймні публічно, західні політики підписалися на ці цілі, оскільки вони пообіцяли підтримувати оборону України «стільки, скільки буде потрібно». 

Проте витіснення росії з усієї України вимагало б повного краху армії президента путіна. Деякі західні чиновники, як-от голова Об'єднаного начальника штабу США генерал Марк Міллі, вважають такий результат малоймовірним. Це можна було б уявити лише за обставин, близьких до повної зміни режиму в москві. Поки що немає ознак серйозних тріщин у владній базі кремля.  

Тоді повна українська перемога виглядає далекою можливістю. Будь-який шлях до цього сценарію, мабуть, вимагав би винищувачів і ракет далекого радіусу дії, які дозволили б Україні завдавати ударів по території росії. Якби Захід поставив таку зброю, загроза ядерної ескалації була б великою. російські «червоні лінії» щодо ядерного використання можуть бути податливими, але по суті ніхто не знає, як би відреагував президент путін і його найближчі радники. 

Війна в Україні визначатиме європейську безпеку в осяжному майбутньому. Це вже спричинило глибокі зміни. Фінляндія та Швеція згодом приєднаються до НАТО, а Сполучені Штати значно збільшили свій військовий слід на континенті. Члени ЄС змінили свою енергетичну політику та суттєво скоротили імпорт російського викопного палива. Звичайні подорожі та суспільні обміни з росією припинилися. 

Деякі із цих змін залишатимуться в силі протягом тривалого часу. Нова залізна завіса опустилася. Навряд чи це привід для святкування. Захід Україну не покине. Це забезпечить українському народу можливість визначати своє майбутнє. Але також потрібно уникати будь-яких потенційних побічних ефектів, які могли б перетворити війну на катастрофічний конфлікт між НАТО та росією. Потрібна розсудлива і далекоглядна державність. 

Автор: Олександр Граф, - The Telegraph

Переклад з англійської Останній Бастіон