Чому паливо від газзбутів на 20-40% дорожче, ніж у “Нафтогазу”
Клієнти деяких приватних постачальників платять за кубометр газу майже на 3 гривні дорожче. Є й об’єктивні пояснення, і суб’єктивні причини
Ситуацію проаналізував завідувач сектору економічної аналітики "Укрінформу" Владислав Обух.
Більшість постачальників “блакитного палива” (а їх в Україні понад пів сотні) оприлюднили грудневі ціни на газ для населення. Лише одиниці із них дещо підвищили вартість палива. Решта ж або її знизили або залишили на рівні листопада. Проте різниця між мінімальними й максимальними ціновими пропозиціями фактично не змінилася – понад 2 гривні 70 копійок за кубометр. Що й викликає невдоволення споживачів, котрі вчасно не змінили постачальника. При цьому багато хто скаржиться: домогтися бодай якихось роз’яснень від місцевих газзбутів, які, незважаючи на формальне відкриття ринку, продовжують почуватися монополістами у своїх “вотчинах”, фактично неможливо. На їхні “гарячі лінії” або взагалі не проб’єшся, або “поспілкуєшся” з автоматом. Також, незважаючи на численні “викриття” у пресі і застороги чиновників, тривають спроби “закріпачити” споживачів, заважаючи їхньому переходу до інших, більш лояльних, постачальників. Тож начебто і лібералізований з 1 серпня ринок маємо, і неринкові методи та механізми нікуди не поділися. Споживачам часто-густо нав’язують ціну, продиктовану не ринком, а фінансовими апетитами власників газозбутових підприємств...
А у нас по 9 газ. А у вас?
Раніше усі побутові споживачі в Україні платили за газ приблизно однаково: ціна палива для них відрізнялася на якісь “копійки” – залежно від вартості його транспортування до різних регіонів і націнок місцевих газзбутів, що регулювалися НКРЕКП. При цьому остаточна ціна не могла перевищувати граничної вартості, встановленої у рамках ПСО (покладання на НАК “Нафтогаз” спеціальних обов’язків із “пільгового” забезпечення паливом населення й підприємств теплокомуненерго).
З 1 серпня цього року “правила гри” на газовому ринку змінилися. ПСО для громадян скасували, запровадивши ринкові механізми формування ціни (як і для промислових споживачів). При цьому люди отримали право “безпроблемно” (нібито) змінювати постачальників ресурсу. Спеціальні ж ціни для комунальників, які забезпечують нас теплом і гарячою водою, зберегли – принаймні, до кінця нинішнього опалювального сезону.
Зрозуміло, що більшість громадян, котрі використовують “блакитне паливо” лише для приготування їжі (в чиїх помешканнях встановлено тільки газові плити), пошуком інших продавців газу надто не заморочувались. Вважаючи, що шкурка вичинки не варта. Адже можливий фінансовий ефект такого кроку не перевищує кількох (щонайбільше – кількох десятків) гривень на місяць. А ось люди, яким газ потрібен ще й для підігріву води, а головне – для опалення квартир та будинків, – певно, картають себе за те, що полінувалися знайти більш вигідного постачальника. Адже тепер їм доводиться переплачувати по кілька сотень, а то й тисячі гривень. А що ж буде взимку?.. Втішна для них новина: ніхто не забороняє змінювати постачальників і під час опалювального сезону. Інша справа, що багато “традиційних” – зокрема, підконтрольних олігархам, – газзбутів намагаються вставляти споживачам палиці у колеса, усіляко гальмуючи їхню “міграцію”. Про деякі “схеми” Укрінформ вже писав. А дехто зі споживачів навіть скаржиться, що й сама ГК “Нафтогаз”, незважаючи на фінансову зацікавленість у нових клієнтах і на рекламну кампанію про те, що у когось там “палає”, чи то навмисне гальмує їхній перехід чи просто не встигає опрацювати заявки від всіх охочих. Звідси – зокрема, скарги на те, що перейти до нового постачальника люди не можуть упродовж місяця, хоча нормативний термін такого переходу – від 4 до 21 дня. У “Нафтогазі” запевняють: затримки пов’язані виключно із великою кількістю – 25 тисяч одночасно – заявок на перехід. “Раніше (для оформлення) нам вистачало трьох днів, якщо всі документи від клієнта були в нормі та надіслані одразу із заявкою на приєднання. Зараз потрібно до п’яти днів. Проте, всіх, хто подав заявки (за потреби – оперативно доукомплектував їх необхідними документами) хочу заспокоїти: всі перейдуть до нас вчасно”, – каже директор ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" Максим Рабинович. Тобто, є шанси, що усім, хто подавав заявки на перехід останніми тижнями, “пощастить” пережити зиму із “нафтогазівськими” цінами.
До речі, у грудні вартість ресурсу від ГК “Нафтогаз” порівняно із листопадом не зміниться, – інформує прес-служба компанії: "Ціна для наших клієнтів у грудні залишиться на рівні листопада і складе: 6,33 грн за кубометр з ПДВ в рамках тарифу “Місячний” та 6,45 грн за кубометр з ПДВ – в тарифі “Річний”. Без урахування вартості розподілу. Адже за доставку газу люди сплачують облгазам". В “Нафтогазі” пояснили, що залишити ціни на нинішньому рівні дозволяють європейська кон’юнктура, доволі тепла погода і стабільність гуртової ціни.
Хоча вартість палива від державної компанії, виявляється, не найнижча. Й далеко не всі газзбути прагнуть “дерти по три шкури” з клієнтів. Правильно розуміючи, як працює цивілізований ринок: краще мати якомога більше споживачів завдяки конкурентній ціні та лояльним умовам, ніж відлякувати високою вартістю й тих, що є. За даними інформаційно-консультаційного центру “ГазПравда”, принаймні три постачальники в грудні пропонують споживачам ресурс за такими ж, як і в ГК “Нафтогаз” (та навіть нижчими) цінами. Приміром, компанія Megawatt постачатиме паливо по 6,22 гривень за кубометр, ТОВ “ВКФ “Теплобут” – по 6,25, ТОВ “Газ АП” – по 6,33 (як і у “Нафтогазі”), компанія Paliv Energy – по 6,35, ТОВ “Донецькі енергетичні послуги” YASNO – по 6,49 грн за кубометр. Детальніше – у таблиці:
Аналітики “ГазПравди” також констатують: більше десятка постачальників знизили цінові пропозиції на грудень порівняно з вартістю ресурсу у листопаді. Згадана вже “ВКФ “Теплобут” – аж на 40 копійок за кубометр.
При цьому різниця між максимальною й мінімальною вартістю все ще перевищує 2 гривні 70 копійок... Найвищі грудневі тарифи – у низки регіональних газзбутів, афілійованих з облгазами, що постачають ресурс більшості споживачів у своїх регіонах та ніяк не можуть позбутися “монополістських замашок”. Скажімо, найдорожче – 8,96 грн за кубометр, як і в листопаді – продаватиме паливо ТОВ “Запоріжжя газзбут”. Лише на кілька копійок за “куб” дешевше – ТОВ “Поліссягаз”, “Миколаїв газзбут”, “Житомир газзбут”, “Дніпропетровськ газзбут”, “Чернігів газзбут”, “Чернівці газзбут”, “Хмельницьк газзбут”, “Суми газзбут” і низка інших.
Чому не стільки у газзбутів “палає”, як по наших кишенях вдаряє?
Після лібералізації ринку кількість потенційних постачальників ресурсу зросла, рівень конкуренції поступово підвищується. Скажімо, НАК "Нафтогаз" почав продавати газ населенню напряму – через Газопостачальну компанію "Нафтогаз України". Що деякі учасники ринку сприйняли у штики. Майже два десятки постачальників поскаржилися до Антимонопольного комітету України на нібито наявність у діях Групи “Нафтогаз” ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, – інформує в листі до прем'єра Дениса Шмигаля голова АМКУ Ольга Піщанська:
"Суб'єкт господарювання в особі "НАК "Нафтогаз України", АТ "Укргазвидобування" та інших суб'єктів, пов'язаних з НАК відносинами контролю, має ознаки монопольного (домінуючого) становища на загальнодержавному ринку первинної реалізації природного газу. При цьому Група “Нафтогаз” здійснює діяльність на різних рівнях дистрибуції: від видобутку газу до постачання споживачам", – наголошується в листі. АМКУ непокоїть, що доступ “Нафтогазу” до ресурсу "Укргазвидобування" (майже 70% загального обсягу палива вітчизняного видобутку) може надавати групі "конкурентні переваги на ринку постачання газу і призводити до спотворення конкуренції на ринку"...
“Поки що по-справжньому конкурентного ринку у нас немає. Відповідно, не можемо говорити і про конкурентне ціноутворення. “Нафтогаз” перебуває у привілейованому становищі. Отримує надприбутки – зокрема, за вітчизняне паливо від “Укргазвидобування”. І оперуючи левовою часткою ресурсу, що зберігається у підземних газосховищах”, – погоджується голова Бюро комплексного аналізу і прогнозів Сергій Дяченко.
“До того ж, “Нафтогаз” – велика компанія, яка за рахунок своїх масштабів і обсягів ресурсу, якими розпоряджається, може тримати нижчі, ніж у більшості конкурентів, ціни. Інші постачальники таких можливостей не мають. Адже змушені купувати ресурс або у того ж “Нафтогазу” або за паритетом імпорту. А вартість палива на європейських хабах, яка впливає на гуртові ціни, восени значно зросла”, – додає експерт з питань енергетики Геннадій Рябцев.
З іншого боку – до АМКУ надходять заяви від самої ГК "Нафтогаз України" на дії збутових компаній, які створюють перешкоди при зміні споживачами постачальника. Також Група “Нафтогаз” вважає, що висока ціна природного газу від газзбутів пов'язана не стільки із джерелами отримання палива, як із бажанням якомога більше заробити на споживачах. Таку думку висловив в ефірі UA Першого голова правління компанії Андрій Коболєв. “Ціна є похідною не від того, який газ і де його беруть, а від іншої сторони бізнесу – наявності клієнтів. Коли у великого постачальника є 8-9 мільйонів клієнтів (70% усіх споживачів газу в Україні), які дуже інертні, коли він знає, що 90% із них, найімовірніше, цієї зими нікуди не перейдуть, і немає якогось органу, який би на цю ситуацію жорстко реагував, що він робитиме? Він максимізуватиме маржу", – переконаний посадовець. Так він прокоментував 30-40% різницю в ціні газу між ГК "Нафтогаз України" і газзбутами групи Дмитра Фірташа, які з 2015 року постачають ресурс населенню. При цьому, за даними Коболєва, у газзбутів є можливість купувати ресурс навіть дешевше, ніж у “Нафтогазу”.
На думку ж Геннадія Рябцева, однозначно говорити про те, наскільки помірними чи “грабіжницькими” є націнки конкретних постачальників, не можна. Це залежить від багатьох об’єктивних чинників: вартості закупівлі палива, ціни його транспортування, кількості клієнтів, протяжності й ефективності мереж, обсягів виробничо-технологічних втрат. А також і від суб’єктивних факторів – приміром, ефективності господарювання та обраної стратегії роботи на ринку.
“Зрозуміло, що будь-яка компанія, яка є суб’єктом господарювання, зацікавлена в отриманні щонайбільшого прибутку. Але є різні стратегії досягнення цієї мети. Група “Нафтогаз” обрала “стратегію вичікування”. Себто, утримання низької вартості ресурсу за рахунок конкурентних переваг і мінімальної націнки задля збільшення своєї частки на роздрібному сегменті газового ринку. І втілюють цю стратегію, як на мене, доволі успішно. Бо якщо власник газового котла має можливість заощадити 2-3 тисячі гривень на тисячі кубометрів палива, він, природно, намагатиметеся змінити постачальника й купувати ресурс в “Нафтогазу”. Тож “міграція” споживачів із початком опалювального сезону активізувалася”, – пояснює експерт.
За висновками пана Рябцева, така стратегія нормальна і зрозуміла. Для споживача це на разі добре, адже він може отримувати паливо за меншу ціну. “Проте тільки-но частка “Нафтогазу” на роздрібному ринку зросте до “монопольних значень”, споживачам також будуть непереливки. Бо в компанії не залишиться жодних реальних конкурентів. Тож вона зможе диктувати усім свої умови”, – попереджає експерт. Безперечно, завдання АМКУ – запобігти такому сценарію.
Газова біржа – вихід чи новий удар по наших гаманцях?
У згаданому листі керівництва АМКУ до глави уряду йдеться про один із можливих шляхів виправлення ситуації. Усуненню проблем, мовляв, сприятиме розвиток біржової торгівлі природним газом, що має забезпечити рівний доступ усіх постачальників до ресурсу. За висновками Геннадія Рябцева, у середньостроковій і довгостроковій перспективах це справді може допомогти. Але. Маємо готуватись до того, що на першому етапі використання такого інструментарію газ для населення іще подорожчає.
“Це будуть кращі “правила гри” з точки зору конкурентної боротьби на ринку. Проте – неминуче цінове погіршення майже для всіх споживачів. Бо так завжди відбувається при становленні того чи іншого ринку, коли перехідний етап формування ринкових відносин супроводжується підвищенням вартості ресурсів і послуг. Ми вже не раз у цьому переконувалися. На власній “шкурі”. Хоча людей і продовжують вводити оману, ототожнюючи запровадження ринкових відносин з одномоментним зниженням цін”, – каже експерт. Й наводить “свіжий” приклад, коли після скасування із 1 серпня ПСО на ринку природного газу вартість ресурсу для домогосподарств почала стрімко рости. Це ж чекає на нас і наступного опалювального сезону, після скасування ПСО при постачанні газу підприємствам теплокомуненерго. Вартість опалення і гарячої води для громадян, безумовно, підвищиться. “Також при скасуванні з 1 січня (чи одразу по завершенні “коронакризи”) ПСО на ринку електроенергії в рази зросте ціна цього ресурсу для громадян. І ці особливості треба людям заздалегідь роз’яснювати, а не малювати “рожеві” чи навпаки – апокаліптичні – “картинки”, чим активно займаються окремі “різнополюсні” ЗМІ”, – підсумовує пан Рябцев.
І заспокоює: щойно конкурентний ринок по-справжньому запрацює у тому чи іншому сегменті вітчизняного енергоринку, там почнеться реальне цінове зниження...
