Чому почалися удари КАБами по Запоріжжю?
Мобілізація, відстрочки й «важливіші в тилу»: як політика руйнує фронт.
Зайшов на Фейсбук — і бачу, що тут «все кипить» новиною, що московити бʼють КАБами по Запоріжжю. Чому ж це відбувається?!
Спробую відповісти коротко: «бʼють, бо мають можливість».
Для Херсону, приміром, удари КАБів узагалі не новина. КАБом зруйновано, серед іншого, навіть будівлю Херсонської ОДА.
Наразі ворог — у 36 км від Запоріжжя. Загальновідома (підтверджена) дальність удару найбільш далекобійних модернізацій московських керованих авіабомб — 70 км, тобто вдвічі більше. Отже ворог просто підійшов до Запоріжжя на таку відстань, щоб мати змогу руйнувати його з допомогою КАБів. Ще трохи підійде — почнуть бити артилерією. Перед артилерією, після КАБів, до міста почнуть залітати FPV. У Покровську я вже все це бачив.
Відео того, на що перетворений зараз Покровськ (та що, ймовірно, чекає на Запоріжжя) — подам «у першому коментарі».
«Як досягається такий успіх?» Ну, ви мобілізуєте в армію людей під розмови по телевізору, що «все це до осені», потім починаєте втирати якусь х*єту про «каву в Ялті» вже в травні, а потім кажете їм, що це — «до Перемоги», яка настане абсолютно невідомо коли.
Щоб вживу побачити своїх дітей, котрі зростають десь уже за кордоном, відпускаєте їх впродовж трьох років не більше ніж на 10–15 днів на рік. Діти ростуть без вас із новими татусами різних національностей.
Коли найпалкіші патріоти починають розуміти, що «патріотизм — це тупість» (точніше — елементарне лохівство), і зі словами «та це вже все замахало!» навсебіч законно чи нелегально розповзаються, ви починаєте ловити на вулицях випадкових перехожих і силоміць відправляти їх на фронт; масово поширюєте відео про те, що нібито Сили Оборони — це місце, куди громадянина тягнуть поліцією в кайданках.
Сформувавши таким способом максимально привабливий імідж служби в Збройних Силах, починаєте платити солдатам на передовій удвічі менше, ніж раніше: уже не три тисячі доларів на місяць, а максимум — дві тисячі. Знімати житло та харчувати себе при цьому доводиться за власний рахунок.
Також ви скасовуєте штрафи за ухиляння від мобілізації та перетворюєте тимчасові відстрочки на вічні звільнення від служби «до кінця війни». Оголошуєте цирки та фірми з азартних ігор стратегічно важливими для держави підприємствами, а також говорите, що судді, прокурори, депутати та взагалі УСІ, ХТО МАЄ ДОСТАТНЬО ГРОШЕЙ, «важливіші в тилу».
Вдягаєте зелений одяг, «схожий на воєнний», і їдете в ньому в Брюсель і Вашингтон, потім — в Рим, Лондон, Париж і ще кудись.
Солдатам, тим часом, кажете, що якщо їхня рота втратила три чверті свого особового складу, то з тих, хто лишився, потрібно сформувати не передбачені жодним законом «зведені підрозділи» і відправити їх у бій пліч-о-пліч із абсолютно незнайомими людьми, дві третини з яких — випадково впіймані поліцією дезертири.
Коротше: зробивши з геройським виразом обличчя абсолютно все можливе для розвалу армії та фронту, ви можете сказати з чистим сумлінням: бійців для захисту наших міст бракує, бо українці — боягузи й не хочуть воювати!
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
