Чому зупинка в понеділок Полтавського ГЗК — це вирок державній мудрості?

Державність вимірюється не гаслами в телемарафоні. Вона вимірюється здатністю зберегти промисловість і людей у час найтяжчого випробування.

Уявіть собі ранок понеділка. Тисячі робітників у Горішніх Плавнях збираються на зміну, але замість звичного гулу комбінату чують зловісну тишу.

Ця тиша означає одне: підприємство, яке годувало місто, підтримувало регіон і забезпечувало країні валютні надходження під час війни, змушені зупинити.

І зробили це не російські ракети. Його зупиняють бюрократичні перепони, заблоковане відшкодування ПДВ, арешти рахунків та ухвали місцевих суддів, які начхали навіть на рішення Верховного Суду.

У київських кабінетах плутають прізвища акціонерів із долями реальних людей.

Коли силовики чи податківці вилучають з обігу комбінату декілька мільярдів гривень, вони не бачать машиніста екскаватора, збагачувальника чи вчителя в Горішніх Плавнях.

Вони бачать папери.

Але Полтавський ГЗК — це не просто приватний бізнес. Це містоутворюючий хребет. Це сотні мільйонів гривень податків, з яких фінансують ЗСУ, та зарплати тисячам людей.

Замість точкової роботи проти підсанкційних осіб держава взяла сокиру й рубає по робочих руках.

Історія вчить. Але чи вчаться наші чиновники?

• На початку 2000-х директор ПГЗК Володимир Бадагов через п’ятикратний штраф від енергетиків пішов до президента України Леоніда Кучми. І рішення знайшли! Бо тоді влада розуміла: впаде ПГЗК — впаде регіон.
• У 2007 році, за Віктора Ющенка, Ferrexpo першою з українських компаній вийшла на Лондонську біржу, залучивши мільйони доларів інвестицій.
• За Петра Порошенка децентралізація залишила податки місту, зробивши Горішні Плавні одним із найзатишніших і найзабезпеченіших міст України.

А що маємо сьогодні?

Виїзна ТСК Верховної Ради на чолі з Олексієм Гончаренком, офіційні звернення депутатів міської ради, петиції людей... І у відповідь — глуха стіна та нові арешти.

Хто виграє від зупинки комбінату?

• Ворог? Так. Мінус валюта, мінус податки на армію.
• Іноземні конкуренти? Вони вже аплодують стоячи, займаючи наші ніші в Європі.

Хто програє? ПРОГРАЄШ ТИ. Робітник без зарплати. Місто без бюджету на лікарні. Солдат на фронті, чиє забезпечення фінансувалося із цих податків.

Державність вимірюється не гаслами в телемарафоні. Вона вимірюється здатністю зберегти свою промисловість і людей у час найтяжчого випробування.

Комбінат — це люди. А без людей немає України.

Автор: Volodymyr Pazynych