Чому зупинка в понеділок Полтавського ГЗК — це вирок державній мудрості?
Державність вимірюється не гаслами в телемарафоні. Вона вимірюється здатністю зберегти промисловість і людей у час найтяжчого випробування.
Уявіть собі ранок понеділка. Тисячі робітників у Горішніх Плавнях збираються на зміну, але замість звичного гулу комбінату чують зловісну тишу.
Ця тиша означає одне: підприємство, яке годувало місто, підтримувало регіон і забезпечувало країні валютні надходження під час війни, змушені зупинити.
І зробили це не російські ракети. Його зупиняють бюрократичні перепони, заблоковане відшкодування ПДВ, арешти рахунків та ухвали місцевих суддів, які начхали навіть на рішення Верховного Суду.
У київських кабінетах плутають прізвища акціонерів із долями реальних людей.
Коли силовики чи податківці вилучають з обігу комбінату декілька мільярдів гривень, вони не бачать машиніста екскаватора, збагачувальника чи вчителя в Горішніх Плавнях.
Вони бачать папери.
Але Полтавський ГЗК — це не просто приватний бізнес. Це містоутворюючий хребет. Це сотні мільйонів гривень податків, з яких фінансують ЗСУ, та зарплати тисячам людей.
Замість точкової роботи проти підсанкційних осіб держава взяла сокиру й рубає по робочих руках.
Історія вчить. Але чи вчаться наші чиновники?
- На початку 2000-х директор ПГЗК Володимир Бадагов через п’ятикратний штраф від енергетиків пішов до президента України Леоніда Кучми. І рішення знайшли! Бо тоді влада розуміла: впаде ПГЗК — впаде регіон.
- У 2007 році, за Віктора Ющенка, Ferrexpo першою з українських компаній вийшла на Лондонську біржу, залучивши мільйони доларів інвестицій.
- За Петра Порошенка децентралізація залишила податки місту, зробивши Горішні Плавні одним із найзатишніших і найзабезпеченіших міст України.
А що маємо сьогодні?
Виїзна ТСК Верховної Ради на чолі з Олексієм Гончаренком, офіційні звернення депутатів міської ради, петиції людей... І у відповідь — глуха стіна та нові арешти.
Хто виграє від зупинки комбінату?
- Ворог? Так. Мінус валюта, мінус податки на армію.
- Іноземні конкуренти? Вони вже аплодують стоячи, займаючи наші ніші в Європі.
Хто програє? ПРОГРАЄШ ТИ. Робітник без зарплати. Місто без бюджету на лікарні. Солдат на фронті, чиє забезпечення фінансувалося із цих податків.
Державність вимірюється не гаслами в телемарафоні. Вона вимірюється здатністю зберегти свою промисловість і людей у час найтяжчого випробування.
Комбінат — це люди. А без людей немає України.
Автор: Volodymyr Pazynych
