Де українські снаряди та набої?

Провладні блогери полюбляють вислів Черчіля про те, що у стані війни треба робити не що можеш, а що треба. Хочеться повернути їм цей вислів взад.

Минуло «лише» дев’ять років війни та два роки гарячої війни — і Шмигаль нарешті зрозумів, що треба виробляти набої самим. Але і тепер, «кажуть експерти» — не зможемо.

Прості питання зазвичай руйнують ешелонований піар.

Ось просте питання: чому в Україні досі не виробляють снаряди до артилерії? (Невеличкі партії з Польщі — не рахуються)?

Ще одне питання: чому не зможемо? У Шостці був завод «Звєзда», що виробляв порох для артилерійських снарядів. Хочете сказати, що ми втратили технологію?

Загалом, це дуже дивне явище. Уряд країни, що веде артилерійську війну, вкрай повільно «розуміє», що має покладатися на власне виробництво набоїв. Я намагаюся зрозуміти, чому так повільно? Чому одразу у 2022 не налагодили велике виробництво? Чому чекали, коли вичерпаються склади у США та Європі? Що робитимуть зараз, коли Європа та США вже не можуть дати?

Не знаю відповіді.

Здається мені, це питання з розряду тих, чому не вигнали ОПЗЖ з парламенту або чому не оголошено війну росії? Або чому в бюджет-2024 закладено усе-усе, а не лише виробництво зброї та набоїв?

Для мене це не просто свідчення того, що в уряді сидять пригальмовані персонажі. Там дещо інше.

Так відбувається не лише за Зеленського. У 2017 році війна тривала вже три роки. Склади горіли один за одним. Порошенко начебто виділив 1,4 мільярда гривень на будівництво патронного заводу. Але доля тих грошей невідома. Їх або не виділили, або розкрали. Патронного заводу в нас немає. Власне, як і заводу з виробництва снарядів.