Концесія в «потрібні руки»
Як Кулеба, Кашуба та Бойчук вибудовують контроль над портами Великої Одеси.
Історія зі 100 млн грн із порту «Південний» — це не окремий епізод, а частина великої конструкції, пов’язаної з перерозподілом фінансових потоків і контролем над ключовими портовими активами Великої Одеси.
Як пише журналістка Ірина Гриб, йдеться насамперед про причали та термінали — найцінніші елементи портової інфраструктури. За інформацією обізнаних співрозмовників, паралельно з продажем посад у системі державних портів почала вибудовуватися схема передачі стратегічних активів у «потрібні руки» через механізм концесії.
Ключові ролі в цій історії називають за віцепрем’єром Олексієм Кулебою — як політичним куратором процесу, Андрієм Кашубою — як управлінцем від міністерства та керівником конкурсних процедур, а також Тарасом Бойчуком — як людиною, що супроводжує реалізацію схеми на рівні розробки техніко-економічного обґрунтування та підготовки активів.
Саме через цю конфігурацію просувається передача двох найбільших терміналів Чорноморського порту. Формально — концесія, фактично — спроба завести заздалегідь визначеного переможця.
Під це завдання у 2024 році активно розробляється ТЕО. У 2025 році змінюється керівництво державних портів і Адміністрації морських портів України. За словами співрозмовників, це робиться для зачистки управлінської вертикалі та підготовки системи до потрібних рішень.
Далі формується фінансовий ресурс для забезпечення перемоги «потрібної» компанії. За наявною інформацією, 100 млн грн планувалося вивести з порту «Південний», ще близько 200 млн грн — сформувати через АМПУ. У підсумку акумулюється приблизно 300 млн грн.
Ці кошти оформлюються як допомога через Українське Дунайське пароплавство.
Подальша логіка виглядає так: частину коштів планується завести як інвестиції від майбутнього переможця конкурсу, інша частина просто зникає з фінансового контуру.
Окремий нюанс — сам конкурс. Його планують провести в онлайн-форматі без повноцінної процедури через систему Prozorro. Це різко знижує рівень прозорості та контролю, попри те, що йдеться про стратегічний державний актив.
Особливо показовою є ситуація з контейнерним терміналом Чорноморського порту. Його потенціал оцінюється до 1 млрд доларів надходжень до бюджетів різних рівнів. Водночас у проєктних умовах фігурує сума близько 20 млн грн на рік — менше, ніж обсяг доходу від однієї великої перевалки.
На цьому тлі система починає давати збої. За інформацією джерел, директор Чорноморського порту В’ячеслав Безрук відмовляється брати участь у реалізації цієї схеми й не збирається залишати посаду. У результаті В’ячеслав Волошин не може зайти на позицію, під яку вибудовувалася вся управлінська конфігурація.
Додатковий тиск створюють групи, які вже заплатили за кадрові рішення й очікують виконання домовленостей. Паралельно триває пошук юридичних механізмів, як провести перерахування коштів до Українського Дунайського пароплавства.
Ключовий момент — за всією цією історією вже спостерігають правоохоронні органи.
Якщо цей ланцюг почнуть розкручувати, це буде не просто справа про виведення коштів. Це може перерости в історію про боротьбу за контроль над усією портовою системою країни.
