Деміурги гібридної війни

...На вході нас зустрічає військовик зі смаглявим лицем; сльота втоми та пилу в'їлася в його зморшки. Радість прибульцям розроджується дитячим усміхом і бравурним "Слава Україні!"

Командир і його колега стрибають в окоп та прямують в бік крайнього мису. На ходу радяться звідки краще накрити свинорилих ростовців.

- На цьому місці поранило "Бондіка", – несподіваним розворотом "Да Вінчі" вказує місце, де лезо осколків розшматувало руку старшині 1 ОШР ДУК ПС. 

Шанцієву географію позицій командир знає перфектно. І коли на Донецьк навалиться глуха полярна ніч, він зможе наосліп пройти бліндажні  квартали й вулиці сховані у чорноземі.

Після короткої паузи він продовжує предметну бесіду з колегою. Водночас ми віємось перехрестями земляних провулків взявши курс на укриття.  

Ґрунтові борозни у людський зріст виводять нас до трощеної кам'яниці. Масна рілля продовжує ковтати берці.

Бруд і піт – жанровий грим війни; почасти вона накладає на всіх причетних кизиловий відтінок крові. Але ми обійдемо цей фрагмент кольорової гами лишаючи його упоротим ворогам.

Окрай буфера летовища, на солом'яному килимі поля височіють два поверхи силікатної будівлі. Третій – зчесаний від прильотів з ворожого боку. Але наш воїн не поставив на ньому хрестик: зміцнив брилами, обклав мішками, а в рештках стін видовбав бійниці.

У дворі хати маленьким курганом насипано дрова, дюралеві миски з застиглою кашею для пса. На порозі нас зустрічає укутаний "Газда"; пас АК обвиває шию, а пач підрозділу "Х" завмер на рукаві фліски.

- Нам треба бачити точки, з яких ми можемо напряму потурбувати мразоту, – посутньо і руба "Да Вінчі" ставить питання "Газді". Той без лірики реагує словом "плюс" і веде нас за собою.

Спускаємось у бетонований підвал. Там під стелею висне бронзове світло, стоїть буржуйка, запах польового супу і рації на зарядці.

Сунемо далі, крізь вузькі проходи та незлічені тамбури. Виринаємо з нульового поверху; сходами форсуємо перший і другий. Далі підйом вище; виходимо на трепановані важким калібром стіни й скорчені перекриття зчесаного даху.

- Обережно брат, не вилазь туди, – з нотою збайдужілої незворушності "Газда" звертається до командира, – звідти снайпер тебе бачить. Але "Да Вінчі" ця засторога не зупиняє. Секундним поглядом він оцінює ситуацію і зі скепсисом 10-го рівня відповідає:

- Та ладно тобі... – Далі стає на приступок у вигляді розкуйовдженої стіни й намальовується над рівнем даху.

Страх у серці командира 1 ОШР ДУК ПС навічно заснув летаргічним сном. Швидше вмер, після чого він піддав його кремації...