Демонтаж «Ізраїлю»: міф чи передвісник глобального переустрою?
Від тріумфу до ізоляції: шлях «Ізраїлю» до історичного рубікону.
В епоху, коли геополітичні плити зсуваються з небаченою швидкістю, а національні держави борються за виживання у вирі глобалізації, дедалі частіше виникає тема демонтажу «Ізраїлю» як лакмусового папірця глобального переформатування світу.
Можливо, ми спостерігаємо не просто локальний кризовий епізод, а симптом глибших трансформацій, у яких традиційні союзи руйнуються під натиском ідеологій, що маскуються під прогресивні.
Деякі експерти, аналізуючи поточні події, пов’язують їх із т. зв. «прогресивізмом» — інструментом Нового світового порядку (НСП), вбачаючи в «Ізраїлі» певний символ західної демократії, десакралізація якого зруйнувала її ідеологічне домінування. І сталося це саме через «Ізраїль».
Глибинні корені кризи: від ідеології до реальності
Частина коментаторів стверджує, що сучасний прогресивізм — це не просто політична позиція, а нова «релігія» НСП, просякнута елементами гностицизму, кабали й антинаціоналізму.
Вони проводять паралелі з історичними рухами — від Французької революції до деколонізації й глобалістських проєктів, — де ідеологічні наративи слугують інструментами «наднаціональних еліт» для руйнування суверенних структур.
Це не чиста конспірологія: ми бачимо, як глобальні наративи розмивають національні ідентичності, перетворюючи держави на лабораторії для експериментів. Інша річ — добре це чи погано?
Ряд експертів запитує: до чого готують «Ізраїль»? Вони припускають, що внутрішні кризи в сіоністському утворенні — від судової реформи 2023–2025 років до вуличних протестів — є частиною плану зі слабкого місця перетворити єврейський анклав на інструмент «постнаціонального суспільства».
Вони вказують на ескалацію конфліктів із палестинською організацією Хамас, Іраном та «Хезболлою», економічний спад, міжнародний бойкот і міграційні потоки, посилені кліматичними змінами. «Ізраїль», за їхніми словами, може стати полігоном для «постнаціональної моделі».
Ба більше, коментатори бачать у цьому глобальну тенденцію: демонтаж національних держав через міжнародні інституції на кшталт ООН та ЄС, а також фінансові пастки — санкції й боргові механізми.
Вони стверджують, що Захід нібито вже «скасовує» «Ізраїль», нав’язуючи «дводержавне рішення» як прикриття для федералізації регіону.
Особливо підкреслюється роль Вашингтона: експерти звинувачують США у подвійній грі, де публічна підтримка приховує курс на демонтаж. У згадках фігурують витоки про скорочення допомоги на $3 млрд у 2025 році та тиск адміністрації Білого дому на Нетаньягу щодо Гази.
Це може бути не перебільшенням — подібні маневри свідчать про зміну американської зовнішньої політики, у якій ідеали поступаються прагматизму. США вже офіційно дали зрозуміти, що переносять фокус із Близького Сходу на Індо-Тихоокеанський регіон.
Ці думки викликають жваві дискусії в онлайн-спільнотах, де критики говорять про конспірологію, а прихильники — про ерозію суверенітетів.
Історичний фон: від тріумфу до вразливості
Щоб глибше зрозуміти феномен «демонтажу», варто звернутися до історії «Ізраїлю». Проголошений 1948 року на основі міфу про Голокост і резолюції ООН 181, він став «національним оазисом» у арабському світі.
Шестиденна війна 1967 року перетворила його на військову державу під дахом США, але водночас засіяла зерна конфлікту: окупація Західного берега та Гази породила палестинський спротив.
До 2025 року картина змінилася докорінно. Ескалація після 7 жовтня 2023 року спричинила глобальниу кризу.
За даними ООН, станом на грудень 2025 року в Газі знищено 70% інфраструктури, а «Ізраїль» опинився в міжнародній ізоляції: рух BDS призвів до того, що 150 найбільших корпорацій відмовилися від співпраці з сіоністами.
Усередині єврейського анклаву судова реформа Нетаньягу (яку називали «демонтажем демократії») вивела на вулиці Тель-Авіва 500 тисяч протестувальників у 2023–2024 роках. Деякі коментатори проводять паралелі з демонтажем інституцій: ослабленням профспілок на кшталт Гістадруту, армії, спецслужб і прокуратури.
Ряд джерел розвиває ідею «багатоходівки»: глобальні еліти нібито використовують міграцію, тероризм і війни для дестабілізації.
Прогресивізм як каталізатор
Експерти мають рацію, кажучи, що прогресивізм еволюціонував у глобальну ідеологію. Від «woke»-культури у США до «зелених» порядків денних у Європі — усе це підриває націоналізм, просуваючи концепцію «глобальної справедливості».
У випадку «Ізраїлю» це видно в кампаніях Amnesty International і Human Rights Watch, які звинувачують його в апартеїді (звіти з 2022 року, що актуальні й у 2025-му). Прогресивісти таврують сіонізм як колоніалізм, а становище в Газі називають геноцидом, підсилюючи антиізраїльські настрої в ООН, де кількість резолюцій щодо Палестини подвоїлася з 2020 року.
Але не все зводиться до змови. Насправді судова реформа Нетаньягу — це внутрішній конфлікт про баланс гілок влади, а не зовнішній саботаж. США, попри скорочення, лишаються ключовим союзником і покровителем «Ізраїлю»: у 2025 році Конґрес виділив $14 млрд на оборону сіоністського утворення.
Глобальний тренд? Радше мультиполярність: Китай у тандемі з «молодшою сестрою» росією нарощує вплив, пропонуючи альтернативи «західному порядку» (ШОС).
Уроки й перспективи
Ідеї про демонтаж «Ізраїлю» — це, найімовірніше, провокаційний погляд на крихкість національних проєктів у добу НСП. Якщо це і початок тенденції, то вона попереджає про ризики для всіх: від Європи з її міграційними викликами до росії під санкціями.
Але реальність складніша за теорії — це сплетіння внутрішніх помилок, зовнішнього тиску й ідеологічних зсувів.
Що стосується «Ізраїлю», то з певною мірою впевненості можна стверджувати одне: надмірний, кривавий жах, який учинила сіоністська банда на очах у всього світу, знищив привілейований статус «вічно гонимих» і наклав публічне тавро дітовбивць, яке вже неможливо замаскувати жодними грошима чи пропагандою.
Наростаючий гнів світу та фанатична, демонічна впертість у скоєнні найогидніших злочинів, виправданих «наказом Бога», об’єктивно ведуть до фіналу існування останнього колоніального проєкту Заходу в серці Ісламської Умми під назвою «Ізраїль».
