Детройтський кейс. Частина друга.

«У 1967 році в Детройті спалахнув бунт. Поліцейські під час патрулювання нагрянули в нелегальний генделик, а там сотня п'яних афроамериканців святкувала повернення двох в'єтнамських ветеранів. Стався конфлікт, поліція втекла, але розперезаний натовп почав громити сусідні будівлі. 

Результат - 43 вбитих, 1189 поранених, 2 тисячі (!) спалених будівель. У місто вводили не те, що війська — танки. Громили, звичайно, в першу чергу «білих експлуататорів». Але якщо у чорного була лавка, його теж громили (…бунт пролетаря бєссмислєнний і бєспащадний). Збитки білих були більшими, але тому, що і білих власників було дещо більше, аніж чорних».

Власне, після цього розпочався вихід білих з Детройту, і в 1974 році місто обрало мером чорношкірого демократа Колмана Янга. Це була людина із замашками і риторикою Уго Чавеса.

Першим ділом він встановив захмарні податки для багатих, тобто читай «для білих». Білі почали тікати з міста ще швидше. З Детройтом стало відбуватися те ж, що з карибськими містами. Там історичний центр перетворювався на руїни і заселявся чорною біднотою, а процвітаюче населення переїжджало в передмістя, а бажано за межі самого Детройта.

Що більше платники податків їхали з міста, тим вище були податки для тих, хто залишився. Чим вище були податки для тих, хто залишився, тим більше вони їхали. Чим більше вони виїжджали, тим вище були податки. Коло замкнулося.

До 2013 року податки на нерухомість в Детройті —  місті з найвищим рівнем злочинності та з найнижчим рівнем освіти —  були найвищі в США. Але їх просто не платили.

З 300 тисяч детройтських будинковолодінь, державі та місту були винні… половина. При такому співвідношенні податків і  цін на нерухомість, було простіше викупити свій будинок, коли його заарештують. Деякі будинки в Детройті коштували… долар.

До 2013 року на шестеро пенсіонерів в Детройті було 4 людини працездатного віку. Зрозуміло, що не всі (четверо) вони працювали. Крім того, за тогочасною статистикою - в США 73% дітей афроамериканського походження народжуються у матерів-одиначок. А  скільки (в багатодітних незаможних родинах) народжувалося просто тому, щоб мати а сиділа «на велфері» (виплата багатодітним і безробітним)?

Отже, колись виборець приїжджав у Детройт за роботою. Тепер робота «втекла», але детройтський виборець виявив, що замість роботи можна отримувати бенефіти — виплати. Ясна річ, якщо «правильно голосувати». І це питання не в кольорі шкіри, це про розбещення населення можливістю\обіцянкою жити за чужих рахунок. На халяву.

Ремарка — низка керманичів міста поспіль підозрювалися або звинувачувалися у масштабних корупційних оборудках, але ніщо не змусило містян покласти тому край. Причина проста - містян все влаштовувало. Корупційна влада брала собі "тєми-схєми", а виборцеві "віддячувала" соцвиплатами

...це проблема будь-якої категорії населення - не важливо, якого вони кольору шкіри, не важливо, якої професії. Як тільки з’являється окрема специфічна категорія, котрій говорять «вам винні», ця категорія населення неминуче перетворюється на «шарікових», а політики, за котрих вони голосують – «на швондерів». (с)

P.S. Тут в коментарях були аргументи, що справа пішла на лад, мовляв Форд вклався грішми і місто поволі оживає. Так - вклав. Поволі з'являються натяки, що все можна відновити, але черги бажаючих поселитися в місті поки не стоїть.

Цитую:

«The U.S. Census Bureau estimates that Detroit had a population of 633,218 in 2023, up 1,852 from the prior year. That's a stark reversal from 2022, when the bureau estimated the city's population had fallen to 620,376, down nearly 19,000 from the 2020 decennial population count».

Далі буде.