Віктор Кравченко — совєтський діяч, який втік в США, де випустив світовий бестселер про злочини СРСР
Кравченко розповів про колективізацію і Голодомор в Україні, жахіття в ГУЛАГах та про змову СССР з гітлерівською Німеччиною.
В цей день, 11 жовтня 1905 року, народився Віктор Кравченко — український інженер, радянський державний і партійний діяч, затаврований радянською владою як «неповерненець».
Кравченко, який втік в США і згодом написав книгу, яка стала світовим бестселером, передає Diaspora.ua.
Він написав її у США в 1946 р. з метою викрити сутність комуністичного режиму та його злочини проти українського народу — колективізацію, Голодомор, ГУЛАГ, змова з гітлерівською Німеччиною, що прискорила початок Другої світової війни...
У час, коли щойно розпочалася Холодна війна і світ розділила "залізна завіса", книжка Віктора Кравченка "І Chose Freedom.
Його The personal and political life of a soviet official" стала не лише актуальною, а й, зважаючи на історію автора, отримала шалену популярність.
Через рік її було видано і в Європі. Відтоді вона витримала десятки перевидань багатьма мовами.
Ці цифри свідчать самі за себе: книга В.Кравченка була видана 73 рази англійською мовою, 42 рази французькою, 28 разів німецькою, 27 разів іспанською, а також японською, китайською, польською, італійською, й навіть урду та бірманською...
І досі книга популярна, в тому числі серед дослідників.
У Франції книгу нагородили літературною премією Сент-Бева.
Щодо совєтської біографії Кравченка, то слід відзначити, що він народився у Катеринославі (Дніпро), отримав фах металурга у Дніпродзержинському металургійному інституті разом з Леонідом Брежнєвим, товаришував із ним.
Потім працював на заводах Донбасу та став активним партійним діячем.
Навіть брав участь у вилученні хліба у селян під час колективізації та зборі їхнього врожаю.
Під враженням від побаченого попросився на іншу роботу.
А в кінці 1930-х років і сам потрапив під сталінські репресії, однак врятувався.
Після реабілітації отримав посаду керівника металургійної фабрики у Сибіру.
Під час Другої світової війни в 1943 році радянський уряд направив Кравченка до США як члена закупівельної комісії СРСР у Вашингтоні.
Там він вирішив не повертатися на батьківщину, попросив політичного притулку в США.
Совєтське посольство після безуспішних спроб повернути втікача, оголосило його зрадником, почало переслідувати його родичів.
Принаймні тридцятеро із них були вбиті, серед них його батько, мати і брат.
У Америці В.Кравченко жив під псевдонімом. Одружився з Синтією Кушер, виховав із нею синів Андрія та Антона.
Відомість прийшла до нього, коли його книга, в якій він одним із перших детально описав ситуацію та каральну машину СРСР, стала бестселером.
Звісно, на це відреагувала й радянська влада.
Міністерство державної безпеки організувало міжнародну кампанію з дискредитації Віктора Кравченка, до якої, зокрема, залучило Жана-Поля Сартра.
Він написав п'єсу, в якій зобразив Кравченка агентом ЦРУ.
Після того, як французька комуністична газета «Les Lettres Françaises» звинуватила Кравченка у брехні, він подав на неї позов про наклеп.
Його активно підтримувала українська діаспора різних країн та демократичні кола.
Тривалий судовий розгляд 24 січня до 22 березня 1949 року в Парижі став тогочасною світовою сенсацією і отримав назву «процес століття».
Він завдав відчутний удар по сталінському комуністичному режиму, а Кравченко згодом опублікував у Парижі книгу «Процес Віктора Кравченка».
Однак, маючи всі можливості для успішного життя, В.Кравченко, який залишався за переконаннями соціалістом, вклав майже всі гроші у невдалі проєкти організації незаможних селян у колективні господарства на срібних копальнях в Перу та Болівії, і розорився.
А 25 лютого 1966 року його знайшли мертвим у його квартирі на Мангеттені з простреленою скронею.
Хоча офіційною причиною було визначено самогубство, але є чимало фактів, які це спростовують і досі тривають дискусії.
Найімовірніше, його вбили радянські агенти, які "вели" його в США ще з 1940-х років.
Один із синів Віктора Кравченка художник Андрій Кравченко у 2008 році випустив документальний фільм «The Defector»(«Перебіжчик») про свого батька.
