Диктатор-міленіал проти бумерської демократії
Як син палестинських мігрантів Наїб Букеле прийшов до влади у Сальвадорі? Його успіх нагадує тріумф японця Альберто Фухіморі у Перу.
Ім'я Наїба Букеле дедалі частіше спливає у медіа — у контексті саме міграційної політики, пов'язаної з адміністрацією 47-го президента США. Дональд Трамп відверто симпатизує молодшому політику популісти через його авторитарний стиль управління з ухилом у право.
Хто ж він такий, цей пан Букеле, та яким чином йому вдалося монополізувати владу у Сальвадорі? На це питання відповідає професор політології Університету Джонса Гопкінска, доктор наук Мануель Мелендес-Санчес, передає медіаагенція «Останній Бастіон».
Отже, 43-річний Наїб — представник нового типу автократів: він поєднує класичні диктаторські практики (атаки на суди, пресу, парламент, технократію) із молодіжною стилістикою й агресивним використанням соціальних мереж. Фактично, це феномен називає міленіальського авторитаризму.
Його особистий бренд, який формується у медіа, — головний елемент політичної стратегії Букеле. Стильна зачіска, окуляри-авіатори, меми, відео у TikTok, відсилання до відеоігор допомогли йому зібрати мільйони прихильників — особливо серед молоді, яка зазвичай не цікавиться політикою.
Сам Наїб називає себе «найкрутішим у світі диктатором», хизуючись на камери своїм усевладдям. Однак, щоби зрозуміти, чому Букеле взагалі зміг прийти до влади, потрібно повернутися у 1992 рік — час закінчення громадянської війни у Сальвадорі.
Тоді ліві повстанці та представники панівної правоконсервативної хунти уклали пакт, згідно з яким політичні конфлікти між ними вирішуватимуться за допомогою виборів. Так сформувалася своєрідна сальвадорська демократія.
Цей компроміс між політичними силами забезпечив стабільність. Проте у довгостроковій перспективі він став каменем на шиї сальвадорської демократії, котра розвивалася всі ці 3 десятиліття:
- влада весь цей час залишалася у руках ветеранів війни;
- нові партії були відрізані від фінансування та легкого доступу до виборів;
- молоді виборці, які виросли після війни, почувалися недопредставленими в політичній системі.
До 2018 року майже 80% сальвадорців вважали, що партії їх не представляють. Люди бачили корупцію з обох боків і втомилися обирати «все тих самих осіб», які маніпулюють конституцією, вертячи законодавство як циган сонце.
Це відкрило вікно можливостей для сина палестинських мігрантів Наїба Букеле. Використовуючи соцмережі замість традиційної партійної політики, він безпосередньо мобілізував молодь, обійшов традиційні бар'єри, переміг на виборах, отримав більшість у парламенті — і за одну ніч звільнив незалежних суддів та генерального прокурора за системну корупцію!
«Випадок Букеле — це не латиноамериканська екзотика, а попередження для будь-якої демократії, де система закрита для нових гравців. Якщо ви будуєте бар'єри, не пускаючи аутсайдерів у політику, рано чи пізно з'явиться той, хто обійде їх через соцмережі.
Сильний цифровий бренд, грамотне націлення на конкретну аудиторію, на відповідний прошарок суспільства та вміла робота з народним невдоволенням можуть перетворити популярність у владу — і на її хвилі знести самі демократичні інституції», — зауважує Мануель Мелендес-Санчес.
Також медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, як президент Наїб Букеле оголосив, що для якнайшвидшої розробки корисних копалин в його країні уряд скасує всі чинні обмеження. Парламент Сальвадору готовий підтримати його ініціативу одностайно.
