Звинувачувати капіталізм у проблемах із довкіллям – це як звинувачувати фарбування волосся в глобальному потеплінні. Нісенітниця, правда ж?
Одночасні події не завжди є причиною і наслідком. А відтак, почнімо з основ: екологія – це лише наука, розділ біології, а не стан довкілля, тим паче поточний чи, не дай Боже, майбутній.
Екологія доводить, що кожна жива істота, без виключень, змінює середовище. Вона змінила б його настільки, що сама не змогла б у ньому існувати, виснаживши ресурси та забруднивши середовища, якби не фактори стримування (від конкуренції до шкоди завданій собі власними змінами довкілля).
Людина не виняток. Люди споживацькі ставилися до довкілля, як і інші живі істоти, всю свою еволюційну історію; це відбувалося не залежно від суспільного ладу і способу господарювання.
Зникла мегафауна та зміни середземноморського мезоклімату цьому свідки, до речі, вимушений канібалізм новозеландських маорі також. Не капіталісти знищили всіх великих тварин на островах, а мисливці із кам'яного віку, про чию гармонію із природою нам розповідають ліві псевдоекологи!
На сьогодні ж наші спроможності у рази перевищують епоху марксистського "золотого віку". Однак, саме капіталізм першим почав боротися за збереження довкілля.
Занотуйте на майбутнє: у 1968 році саме віцепрезидент італійської корпорації "Fiat" зібрав відомих авторитетних фахівців і мислителів, аби розв'язувати ці питання. Берегти довкілля для капіталізму вигідно, це ж довготривала інвестиція і захист капіталу та політичної стабільності.
Ми не приклад, адже в Україні капіталізм у зародковому стані, досі! Рінат Ахметов по цей час мислить, як охоронець складу м'ясопродуктів із дев'яностих, а не як справжній (тобто, по духу – прим. ред.) капіталіст.
У XXI столітті не накопичення багатства руйнує довкілля, а бідність. Бідному все одно, що буде далі, аби сьогодні поїсти; і навіть, якщо бідному вдасться дорватися до мільйонів, він все одно не позбудеться страху голоду і смерті у злиднях, руйнуючи своїм бізнесом довкілля.
У марксистській трансформації геґельянського детермінізму історії. Вони стверджують, що якщо колись був "золотий вік", а з'явився капіталізм із його проблемами, то позбувшись останнього можна позбутися і проблем, які в його часи спостерігалися. Однак, не було ніякого "золотого віку", ні в економіці, ні в відносинах між людьми, ні із довкіллям.