Допомога інваліду – це політика

Депутати змушені були повернути кошти на закупівлю спеціального автомобіля з підіймачем. Вони також проголосували за придбання подібного для Подільського (Ленінського) району.

Між тим, на останній сесії обласної ради я підійшов до О. Біленького та О. Синєгубова з вимогою виділити свою половину коштів, а це 1 млн 577 тис. грн за програмою "Турбота", на придбання такого ж автомобіля для Київського району Полтави. Адже у ньому мешкає найбільша кількість населення і, відповідно, найбільше інвалідів-візочників.

Вони переймалися, як роздерибанити 600 мільйонів державних коштів для аеродрому. Однак сесію все ж вдалося зупинити.

21 жовтня перед засіданням міської ради Полтави я підійшов до О. Шамоти й попросив слово. Інвалідів до будівлі вже не пустили.

Натомість він відповів таке: «Василь Григорович, досить політики». Отже, турбуватись за людей в його уяві – це політика, ну, а він же не політик, а господарник і йому не до "Турботи".

Знаково, що тоді, коли інваліди на своїх візках котяться на процедури, включно з гемодіалізом, убитими тротуарами від "господарників", останніх за бюджетні кошти возять на службових авто персональні водії. Перелічую цей "харчовий ланцюг": Синєгубов, Біленький, Шамота, Лоза, Синєгівський, Кабак.

Своєю чергою наголошу, що незалежно від результатів виборів, я продовжу боротьбу за автомобіль для інвалідів Київського району, його обов'язково буде придбано. У Шевченківському районі подібний транспорт вже є і полегшує життя тим, хто його потребує, а в Подільському автомобіля ще немає, хоча вже виділені кошти — це довга процедура тендерів.

Відтак проста порада. Щоби забезпечити інвалідів-візочників спеціальним транспортом, треба бути не політиком і не господарником, але людиною!