Ендорфіновий реквієм по усопшим ростовським апачам Юзівки
War-екзистенція, або теж-репортаж із фронту очима видавця.
Відстрілялися… Тунельні шуми та перехресні відлуння – головний наповнювач солдатського черепа під кевларовою каскою.
Прикусив нижню губу, отверезився контактним болем і маєш прихід крові у голову; значить живий і при тямі. Випірнув з підвалу, в якому хрустіли під ногами бита цегла, скло, сміття та інша біжутерія війни.
Біжиш за ріг і під ногами гранулюються секунди очікування "отвєткі" з ворожого краю. Це та сама мить, коли відчуття ризику розтікається під броніком рідиною охолоджуючого фреону.
Головне – якомога швидше добігти до гарячого ареолу чорнозему, куди в’їлася кругла плита розпеченого міномета. «Бігом, згортаємось (!), бо зараз точняк прилетить!»
У посадці працює побратимська БМП; навалює мразям чергою та прикриває наші мокрі від поту спини. Тож ми не зволікаємо; на всіх парах рвемо землю підошвами та животи із залізяччям в руках.
Клапоті крихкого лепу вилітають з-під п’яток. Командир ніколи не вмиває руки від важкої роботи; киркою б’є морожений чорнозем перед роботою.
А по тому, тягне важкі ящики з "взриваками" і тулуб важчезного міномета на рівні зі своїми бійцями. Мечемось від облаштованого розрахунку до польового всюдихода, якого лагідно називаємо "Крокодил".
В очах ривками труситься картинка оточуючого світу, мов під час землетрусу. Суха трава, кристалічні плями старого снігу, уламки бетону і крихкий як стара халва ґрунт.
Тоді ж, у задні двері "Патролу" влітають ящики з причандалами, кілька ковдр, лопати та медичний рюкзак. У "Крокодил" вантажиться мортирна труба, лафет, плита та інші брязкальця зброї.
Бігом грузимося! Ще швидше! – з надривом кричить командир і його голос накидує нашим рукам найвищий режим моторності. Він краще від інших знає підлий характер війни, а тому розуміє де слід своєчасно ухилитися з траєкторії ворожої контратаки.
"Да Вінчі" завжди уходить з місця подій останнім. Приймає найбільший дозняк ризику, допоки не пересвідчиться, що останній боєць вийшов з червоної зони.
Його рухи та рішення виражають високий стиль сарматичного шляхетства. А під зримою складовою, в повний зріст постає сутність у вигляді чистої метафізики самопожертви.
Далі він сідає за кермо і ми розчиняємося у мертвих кварталах приватного сектору. Віддихуємося у салоні. "Крокодил" летить за нами, не відривається. "Да Вінчі" по рації виходить на зв’язок з керманичем другого борту – Джоні.
«Перейди на 5 канал; є зв’язок; не збавляй швидкості; плюс»…
«Робота мрія!» – Усміхаємося...
