Філіппо Брунеллескі: геній із нестерпним характером

Запальний геній Флоренції: яким був Філіппо Брунеллескі.

Якщо винести за дужки його знаменитий купол, постать Філіппо Брунеллескі виявиться не менш захопливою, ніж його архітектура.

Джерел про його особисте життя небагато, однак вони дають змогу скласти доволі яскравий портрет.

Він ніколи не був одружений

Це один із найцікавіших фактів. Брунеллескі так і не одружився та не мав рідних дітей. В епоху, коли для заможного флорентійця створення сім’ї вважалося майже обов’язковим, це було незвично. Сучасники вважали, що робота цілковито поглинула його життя.

У нього був прийомний син

У 1415 році він усиновив хлопчика Андреа ді Ладзаро Кавальканті, більш відомого як Іль Буджано (Il Buggiano). Той виріс талановитим скульптором, працював разом із Брунеллескі, а згодом став його єдиним спадкоємцем. Стосунки між ними були настільки близькими, що сучасники говорили про майже батьківську прихильність архітектора.

Він мав дуже важкий характер

Брунеллескі описували як людину:

• запальну;
• неймовірно вперту;
• потайливу;
• надзвичайно самолюбну.

Він рідко розкривав свої інженерні секрети навіть найближчим помічникам. Багато сучасників вважали його генієм, однак працювати з ним було дуже важко.

Він усе життя ворогував із Гіберті

Після поразки в конкурсі на створення бронзових дверей Флорентійського баптистерію Брунеллескі зненавидів свого суперника — Лоренцо Гіберті.

Згодом, коли обох призначили керувати будівництвом купола, Брунеллескі не хотів ділити з ним славу. Найвідоміша історія пов’язана з тим, що архітектор одного разу прикинувся хворим. Коли Гіберті залишився на будівництві сам і не зміг належно організувати роботи, стало очевидно, хто насправді керував проєктом. Після цього вплив Гіберті значно зменшився.

Він обожнював загадки

Брунеллескі рідко пояснював свої інженерні рішення.

Коли його запитували, як він збирається будувати величезний купол без традиційного опорного риштування, архітектор відповідав ухильно або взагалі мовчав.

На зборах майстрів він навіть влаштував знаменитий «конкурс із яйцем»: запропонував поставити яйце вертикально. Нікому це не вдалося, а він злегка розбив шкаралупу й поставив яйце. Коли присутні обурилися, заявивши, що «так зміг би кожен», Брунеллескі відповів: «Те саме ви скажете і про мій купол, коли побачите, як його збудовано».

Він був одержимий Стародавнім Римом

Після поразки в конкурсі з Гіберті він разом із Донателло вирушив до Рима.

Там вони буквально розкопували античні руїни, вимірювали колони, арки й куполи та створювали сотні креслень.

Сучасники навіть вважали їх шукачами скарбів, адже вони постійно щось вимірювали серед руїн. Саме тоді зародилися ідеї, які згодом змінили архітектуру епохи Відродження.

Він був не лише архітектором

За фахом Брунеллескі був ювеліром і скульптором. Крім того, він створював:

• підйомні крани;
• будівельні механізми;
• лебідки;
• плавучі конструкції;
• проєкти кораблів.

Деякі його машини були настільки незвичайними, що влада Флоренції надала йому одну з перших в історії тимчасових привілеїв на винахід — прообраз сучасного патенту.

Він любив писати дошкульні вірші

Мало хто знає, що під час численних суперечок із колегами Брунеллескі складав сатиричні сонети, у яких висміював своїх опонентів. Для нього це було своєрідною зброєю у професійних конфліктах.

Його поховали всередині Дуомо

Для звичайного архітектора XV століття це була неймовірна честь.

Після смерті у 1446 році Брунеллескі поховали безпосередньо в соборі Санта-Марія-дель-Фйоре — під тим самим куполом, який він створив. Напис на його надгробку прославляє його як людину, чий талант був «майже божественним».

Найбільше в особистості Брунеллескі вражає поєднання майже фанатичної відданості своїй справі з цілковитою закритістю в особистому житті. Історики не знайшли достовірних свідчень про його романи чи любовні захоплення. Усе вказує на те, що головною справою і, можливо, головною пристрастю його життя була архітектура, заради якої він відмовився від традиційного сімейного життя.