«Гоп-гоп-гоп» як новітня виборча технологія

Виявилося, що попереднє дефіле квартальних блазнів країною сезону «весна/літо» ще не було дном.

Засилля недолугостей у всіх ешелонах влади, тупість «сосен» і тих, хто їх «піддуває», абсолютне знецінення українських цінностей срібними трусами і жалюгідною подобою головнокомандувача на параді клоунів зі звіздами, маніпуляції старечим маразмом двох позавчорашніх совків тощо вивершилося списком слуг, котрі мають очолити головні міста країни після 25 жовтня.

Тут так – або треба гадати, що Банкова усвідомлює нульові потенції своїх висуванців і просто єзуїтськи відбуває номер з участю слуг у місцевих виборах, або ми знову бачимо розумову нездатність вискочок на щось бодай трохи серйозне.

Є й третя версія у межах блюзнірської клоунади, затіяної ляльководами: нам епатажно демонструють гіпертрофовану зневагу до суспільства. Якщо на квартальний виклик здоровому глузду з пісюном майбутнього президента електоральне бидло зайшлося у судомному захваті від «у дошку свого хлопця», то отримуй, Одесо, мером народного артиста і натужно-смішного джентльмена Олега Філімонова!

Нехай професійні аналітики з'ясовують реальні потенції вчительки початкових класів та директорки дитячого оздоровчого табору, нині завзятої служки Тетяни Рябухи бути міським головою сусідніх Сум.

Заздримо колегам, «диванним аналітикам» з  Миколаївщини, нашому брату є над чим впрѝпуст позбиткуватися: там слуги висунули кандидаткою на міське очільництво громадську активістку Тетяну Домбровську. Так-так, це та сама піддута дамочка. Звісно, із задатками «робочої баби да-а-а» і «корабельної сосни», які виявив у колеги нинішнім літом партійний вождь «Слуг народу» Олександр Корнієнко, місто українських корабелів на раз заткне за пояс південно-корейський  Ульсан з верфями Hyundai Heavy Industries.

Нема про що серйозно говорити у випадку з Іриною Верещук – по-всьому виходить, що киянам таки муляє власне запаморочення Льонею-Космосом, і нинішньому рава-руському служиво-балакучому диву таки складуть справжню ціну. 

Нехай професіонали зважують шанси менше відомого в будівельно-політичних і більше – у навколофутбольних колах Полтавщини бізнесмена, нещодавно соратника найкультурнішого аграрія Михайла Поплавського, а тепер народного слуги Сергія Іващенка покермувати занапащеним духовним осереддям країни.

Ми ж обома вказівними пальцями тицяємо на явно нелогічне рішення клоуна щодо полтавського соцького – Вєрка Сердючка зі звіздою і рекомендаціями від Кварталу-95 могла б просто розмазати усіх мамаїв з капліними по кобищанському закутку.

О, ми граємося клавкою, а каштанова алея за вікнами вже наповнюється людьми в цивільному, десь на Крузі вже вищать сирени «велосипедного» кортежу – до Полтави їде найвеличніший блазень.

У програмі полтавського Дня знань поміж усіх інших «відкрить» сто разів відкритих до цього аеропортів, трас і кардіодиспансерів – оглядини намагніченого туристичними принадами краю краєзнавчого музею.

Панові Супруненку – наші щирі співчуття.

І хто з нас забожиться, що у кейсі Козиря немає прізвища Сердючки?