Гра слів, де на кону доля України
Українцям не варто комплексувати, що зараз ми ще далеко від перемоги... Стратегія — це важливо, гуртуймося та плануймо.
Нам украй необхідно змінити риторику України та Європи: від «припинення війни» на «перемогу у війні». Трохи розвину думку — треба вже здати до архіву риторику про перемовини, мир і припинення війни.
Зараз ці слова вже застосовуються за інерцією... Власне, всім зрозуміло, що ця риторика з'явилася, щоби догодити американському президенту Дональду Трампу.
Думали, що спрацює, могло спрацювати, але так і не спрацювало. По причинах, що не залежать від мистецтва дипломатії України, Британії, Франції, Німеччини, Польщі тощо.
Сьогодні треба говорити не про припинення війни, а про перемогу України і Європи разом з рештою цивілізованого світу (вже без США) над головною загрозою для цього світу у XXI столітті. Іншого шляху просто не існує: «або — або».
Якщо не говорити про перемогу — буде поразка, не капітуляція, а цілковита окупація ворогом теренів України від Луганська до Ужгорода. Адже та московія, яку ми зараз бачимо, вона несумісна із поняттями «мир» і «домовленості», якщо до них додається поняття «Україна».
Московія (теперішня путінська) набрала швидкість і не зупиниться. «Примус до миру», — ну, таке собі, годиться як тимчасове явище, бажано не постійне.
А ось розвиток поняття «санкції» до поняття «економічна ізоляція» та «економічна війна» — це те, що треба, бо слова мають значення... Оскільки саме словами ми формулюємо цілі!
Хто хоче «припинити» — той отримає тимчасове припинення вогню і не більше. Це (в конкретних умовах моменту) — вже не стратегія, тож робімо своє на всіх напрямках.
