Гра в наперстки, або чому держава кинула ВПО
Влада України діє у власних інтересах, допомагаючи російським окупантам. Громадянам від того дуже складно виживати у нових умовах.
На хвилі резонансу навколо повернення внутрішньопереміщених осіб в окупацію, влада поспіхом ухвалила закон №11028 із гучною назвою «Про пріоритетне право ВПО на отримання компенсації за знищене житло». Мало, що прийняла, ще й кожному розповіла, як піклується про біженців.
Тепер ВПО мають не просто право, а пріоритетне щодо отримання компенсації, без огляду на соціальний статус. Звучить? Безумовно, прямо-таки ковток свіжого повітря.
Далі — більше: завдяки цьому закону 15 мільярдів гривень піде на фінансування е-Оселі для ВПО у 2024-2025 роках, а кількість отримувачів зросте із 4 000 на зараз до 11 800 на кінець 2025 року. І от в цьому випадку закрився перший сумнів, який з часом не просто виправдався.
І от у цьому випадку закрився перший сумнів, який із часом не просто виправдався — він розійшовся по спільноті ВПО з окупованих територій з простою тезою: «Нас знову обманули». Жорстко та цинічно, а чому? Тут треба уважно слідкувати за кулькою між наперстками.
Упс! Тобто ніхто, чиє житло знищено, а його руїни досі в окупації знову не отримує нічого, а як же пріоритетне право ВПО на отримання компенсації логічно спитаєте ви? Ну, а ось так.
Це право для якихось інакших ВПО, яких державна комісія може підтвердити факт руйнування. І це найбільший цинізм наших законотворців разом з урядовцями поточного року, що добігає кінця.
Пропустимо питання, що за біженці такі з неокупованих територій, де досі існує вільний доступ до обстежень, адже знаємо про Бучу, Ірпінь, частина Харківщини та Херсонщини, але пробачте... Де маріупольці, мелітопольці, бахмутці?
Ті, за кого не може подбати громада, бо вона в окупації, на відміну від Бучі, частини Харківщини та Херсонщини й так далі. Там, де крім держави є власні спроможності дбати, ремонтувати та компенсувати своїм платникам податків, а як бути іншим?
Де та сама справедливість? А головне, як це розв'язує проблему, через яку люди рвуться від ярма окупанта? Ніяк, але гірше — це вже не просто ігнорування, бо це демонстрація несправедливості та цинічного обману реальних ВПО.
Чи будуть наслідки? Безумовно, досить швидко, адже ніщо так не штовхає людей на необдумані дії, як демонстративна несправедливість, обман та публічні ляпаси; тож, що буде далі і яку кількість ВПО ми не побачимо в Україні можна лише здогадатись.
Однак із досвіду 2023-2024 років мова знову піде про тисячі! Найгірше лише тому, що хтось вирішив замість дій закрити питання гаслами та грою в наперстки із прогнозованим результатом.
