Громадянська війна в США 2.0 – війна історичних пам’яток

ПОЛІТИКА
13.10.2019, 04:10
Громадянська війна в США 2.0 – війна історичних пам’яток

Перемога кандидата від Республіканської партії Дональда Трампа на президентських виборах у США в 2016 році спровокувала досить оригінальну реакцію американської ліволіберальної публіки, орієнтованої на Демократичну партію.

Безсилі щось заподіяти Трампу на політичному майданчику, вони вирішили атакувати його на полі американської історичної пам’яті. А саме розпочали потужну кампанію, спрямовану на демонтаж пам’ятників і меморіальних знаків, які увічнюють пам’ять про Конфедеративні штати Америки, про їх героїв та їх символіку.

В сучасних США, що тривалий час перебувають під впливом ліволіберальної ідеології, яка поступово підточує державний і суспільний устрої (як цілої країни, так і окремих штатів), вибір пам’яток Конфедерації для атаки і одночасного провокування цим суспільного резонансу не випадковий. Для ліволібералів ці пам’ятки є символом «расизму» і «білого домінування» (супрематизму). А для американських консерваторів і патріотів – це важлива частка національної і культурної спадщини як Півдня зокрема, так і США загалом. Зрозуміло, що в цьому зіткненні поглядів немає місця якомусь компромісу, оскільки наразі ліволіберальна ідеологія заперечує будь-який діалог з опонентами, і зазвичай діє виключно в формі тиску, застосовуючи для того усі можливі методи.

Особистість Дональда Трампа в цьому зіграла не останню роль, оскільки сьогоднішнє американське ліберально-демократично середовище міцно переконано, що базовою філософією Трампа і його найближчого оточення є ідеологія расизму, ксенофобії, «переваги білої раси у всіх її крайніх і найбільш лицемірних формах». Тому через атаку на пам’ятки Конфедерації ліволіберали намагаються ударити саме по Трампу і по тому, що він, на їх думку, уособлює.

На 2015 рік у США нараховувалося 716 пам’ятників і скульптурних зображень, присвячених Конфедерації чи її героям, крім цього налічувалося 109 державних середніх шкіл, 80 містечок та графств і 10 воєнних баз, названих на честь видних діячів Конфедерації. Загальна кількість культурних артефактів чи символів (наприклад, прапор на урядовій установі штату), які тим чи іншим чином увічнювали пам'ять про Конфедерацію, сягала більше 1800 одиниць. Абсолютна більшість з них знаходилася в Південних штатах.

Ліволіберальний рух за демонтаж пам’ятників Конфедерації розпочався влітку 2015 року, після сумновідомої стрілянини в церкві Чарльстона (штат Південна Кароліна) в червні 2015 року. Тоді білий стрілець Ділан Руф вбив дев’ять чорношкірих прихожан. В своїй заяві Руф наголосив, що, плануючи свій учинок, очікував, «що в США розпочнеться нова громадянська війна». Наслідком цієї події став широкий суспільний резонанс і різкі заяви проти прихильників пам’яті «білої спадщини» і їх символів.

Тут цікава ще одна деталь – стрілянина в Чарльстоні співпала з висуненням Трампом своєї кандидатури на посаду президента США (17 червня). А отже, рух проти «білої спадщини» одночасно перетворився на спробу завдати удар і по самому Трампу.

Проте в час перед виборами, тобто в 2015-2016 роках, якихось активних дій в плані ліквідації конфедеративного меморіального спадку вчинено не було. Найбільш помітною подію тоді стало усунення прапору Конфедерації з будівлі Генеральної Асамблеї в столиці Південної Кароліни місті Коламбусі, що сталося через місяць після стрілянини; до того цей прапор висів там протягом 53 років.

Масована атака на історичну спадщину

Потужна атака на пам’ятки Конфедерації стартувала вже після виборів, в 2017 році. Цю кампанію за знесення пам’ятників можна з повним правом назвати другим витком Громадянської війни між Північчю і Півднем. Тільки цього разу вона розпочалась в меморіальній і культурологічній сферах і прийняла форму боротьби за знесення або за збереження культурних артефактів.

В деяких штатах (Луїзіана, Меріленд, Массачусетс, Теннессі, Віргінія, Каліфорнія, Міссісіпі тощо) демонтаж пам’ятників чи перейменування об’єктів були санкціоновані місцевою владою від Демократичної партії. Причому нерідко ця влада діяла радикально. Зокрема, в штаті Массачусетс була демонтована пам’ятна плита, встановлена в форті Уоррен в пам'ять солдатів-південців, які під час війни томилися в таборі полонених в цьому форті (13 з них загинули); окрім того, що це була пам’ятка на честь померлих в ньому, так це ще була і єдина меморіальна «південна» відзнака в Массачусетсі.

Відповідь правоконсервативних сил

Як це часто буває, подібний «холівар» швидко набув відразливих форм, перетворившись на вакханалію варварства самого низького штибу. Там, де, на їхню думку, справи рухалися повільно, орієнтовані на демократичну партію ліволіберальні сили організовували акти вандалізму. Випуски новин швидко наповнили кадри біснуватих натовпів ліберальних протестувальників, які намагалися осквернити чи зруйнувати пам’ятники; чимало з них перебуваючи у стані екзальтації взагалі втрачали людську подобу. Наприклад, у 2017 році у місті Дерем (штат Північна Кароліна) протестуючі студенти стягнули за допомогою мотузок з п'єдесталу пам'ятник солдатам графства Дерем, які билися в армії Конфедерації, і частково зруйнували статую. Після цього акту вандалізму керівництво університету Дьюка, побоюючись масових заворушень на території студентського містечка, оперативно демонтувало статую генерала Роберта Лі в університетській каплиці.

У відповідь американські праві (в тому числі і праворадикальні групи), консерватори, прихильники республіканців почали виходити на захист монументів. Варто підкреслити, що їх акції були виключно у відповідь, як реакція на дикунство, що демонстрували ліволіберали. І цікаво відзначити, що серед захисників «білої спадщини» виявилося чимало чорношкірих. Це консерватори-прибічники Республіканської партії, люди, які вважають, що історія Громадянської війни в США спаплюжена ліберальною пропагандою (зокрема, знаменитий Г.К. Еджертон, керівник центру «Південний спадок 411» (Southern Heritage 411)), та просто адекватні люди, які переконані, що демонтаж монументів суперечить принципам, на яких побудована Америка, і руйнує її.

Серед останніх журналістка Софія Нельсон, яка заявила: «Я не боюся 150-літніх статуй старих мертвих білих людей. Чого я боюся, так це ненависті, яку ми бачимо в реальному часі в 2017 році в соціальних мережах і в нашій політичній риториці».

Участь чорношкірих у цьому русі розбиває головних аргумент борців з пам’ятниками, ніби ці пам’ятники мають бути зруйновані, бо возвеличують «білий супрематизм» і пропагують расизм. Проте бачимо, що є чорношкірі, які з цим категорично не згодні.

Поява опонентів вандалізму спровокувала низку зіткнень, в наслідок чого деякі події привернули увагу навіть за межами США – демонтаж чотирьох пам’ятників в Новому Орлеані (Луїзіана) в квітні-травні 2017 року, або масові заворушення в Шарлотсвіллі (Віргінія) 11-12 серпня 2017 року, де під час маршу «Об’єднаних правих» і наступних зіткнень з ліволібералами загинула одна і було поранено 19 людей. Ось вам до речі і людські втрати нового витка Громадянської війни.

З’явилися в цій війні і справжні герої. Одним з символів консервативної і традиційної Америки став звичайний американський юнак Аллен Арментраут, студент Християнського коледжу в Пенсаколі, який 15 серпня 2017 року, вирішив вшанувати пам'ять генерала Роберта Лі в Шарлотсвіллі. Весь світ облетіли кадри, як Арментраут, вдягнутий в куртку і кепі армії Конфедерації, тримаючи в руках прапор з «Південним хрестом» і гвинтівку на плечі, стоїть, віддаючи честь під пам’ятником Лі, в той час як навколо біснуються явно неадекватні і психічно неврівноважені активісти.

Свій вчинок Арментраут пояснив тим, що вважає Роберта Лі одним з найвидатніших американців в історії і тому хотів вшанувати його пам'ять. Наслідки для нього були сумні: після цього одиночного протесту хлопця засипали погрозами і виключили з коледжу. Як-то кажуть, все, що вам потрібно знати про практичну реалізацію першої поправки до Конституції США з боку сучасних ліволібералів (наразі в Аллена все добре, не хвилюйтеся).

А що ж Трамп?

Не маючи прямої змоги втрутитися (бо всі ці процеси перебували в юрисдикції штатів, а не федерального уряду), Дональд Трамп все ж таки не побоявся публічно озвучити свою позицію. Через два дні після подій в Шарлотсвіллі Трамп заявив, що винуватцями жертв є обидві сторони (а не тільки праві, як наголошували ліволіберальні ЗМІ); тим самим він викликав на себе цілу хвилю обурення з боку опонентів. Проте на цьому Трамп не зупинився.

Великий майстер тролінгу, він почав апелювати до збереження культурної спадщини. В своєму твіті від 17 серпня 2017 року Трамп заявив: «сумно спостерігати, як історію і культуру нашої великої країни розривають на частини в результаті знесення наших прекрасних скульптур і пам'ятників». І далі продовжив: «Ви не можете змінити історію, але ви можете отримати від неї уроки». Президент мав рацію, бо переважна більшість американських конфедеративних пам’ятників, дійсно є зразками високого скульптурного мистецтва, а діячі, на честь яких вони були встановлені, досі шануються багатьма американцями. На цьому Трамп не зупинився і в іншому твіті того ж дня продовжив тролити опонентів: «Роберт Е. Лі, Стоунволл Джексон – хто наступний: Вашингтон, Джефферсон? Так глупо. До того ж…» (натяк на те, що більшість батьків-засновників США були рабовласниками).

Бити так бити! Але цивілізовано

Тим не менш, заявами Трампа, маршами праворадикальних угруповань і одиночними демаршами на кшталт «варти Арментраута», правоконсервативні сили південних штатів не обмежились. Природно, що вони вирішили діяти цивілізовано, із застосуванням правових засобів, на противагу фронтальним вуличним маніфестаціям і актам вандалізму ліволіберальних сил Демократичної партії.

Щоб зберегти пам’ятники Конфедерації, за ініціативою республіканських фракцій в законодавчих зборах і губернаторів південних штатів від республіканської партії, в них або прийняли нові, або відкоригували старі закони, які захищають культурну спадщину. Наприклад, в травні 2017 року в Алабамі прийняли закон про захист пам'яток штату (Alabama Memorial Preservation Act), згідно з яким місцева влада повинна отримати дозвіл від влади штату на перенесення або перейменування пам'ятника або будівлі, вік яких становить не менше 40 років і старше. Завдяки цьому ситуацію в багатьох штатах вдалося втримати під контролем і припинити масовий демонтаж монументів чи перейменування закладів.

А що ж наразі?

Не маючи більше законних підстав, ліволіберали продовжують діяти єдиним методом, яким вони добре володіють, – через вандалізм. Найбільш промовистим подібним актом в 2018 році стало зруйнування «Мовчазного Сема» – проникливого пам’ятника солдатам Конфедерації, який знаходився в кампусі університету Північної Кароліни. Відео цього дійства «краще тисячі слів» характеризує моральне і культурне обличчя цих протестувальників-дикунів:

У поточному 2019 році вандалізму зазнали ще біля десятка монументів Конфедерації, від Техасу до Північної Кароліни, і від північного Кентуккі і на південь до Нешвілла.

Проте загальна статистика наразі виглядає оптимістичною. Зокрема, за даними правової агенції SPLC за 2015-2019 роки в США було демонтовано/перейменовано 114 пам’ятників чи об’єктів (основна маса в 2017 році). І за тими ж даними наразі в США залишається 1747 тих чи інших меморіальних об’єктів, що увічнюють пам'ять про Конфедерацію. Таким чином, наразі в визначеному нами 2-му, «культурологічному» витку Громадянській війні, прибічникам південної історичної пам’яті і традицій вдалося витримати удар. І одночасно вони остаточно перетворили ліволіберальних борців з пам’ятниками на маргіналів (ким вони, назагал, і є). І якщо б не потакання сучасних американських законників цим маргінальним елементам (з різних причин майже нікого не притягують до кримінальної відповідальності за вандалізм), то можна було б впевнено констатувати поточну перемогу у США консерваторів.

Варто також зазначити, що в самому американському суспільстві наразі нема запиту на знищення зазначених пам’ятників. Так, в серпні 2017 року, в самий розпал актів вандалізму, соціологічні служби «Рейтерс/Іпсос» провели опитування суспільної думки. За його даними, 54% респондентів заявили, що пам’ятники Конфедерації «варто залишити у спокої». І тільки 27% виступили за їх ліквідацію. Утім зазвичай сучасним людям «епохи гаджетів» абсолютно байдуже на пам’ятники навколо, бо більшість з них навіть не скажуть, на честь кого вони поставлені і що символізують (така сама ситуація характерна не лише для США, а і для більшості інших країн сучасного світу, в тому числі і для України).

Проте, на носі в США чергові вибори. Це значить, що, не дивлячись на певні оптимістичні моменти, головні битви в цій Громадянській війні в США 2.0 – війні історичних пам’яток, ще попереду.

Роман Пономаренко

вибір редакції
Читайте також:
В Україні працює Об’єднана цільова група Збройних Сил Канади
08:47
"Від нас у Конгресі залежить, чи будемо ми з Україною"
вчора, 12:16
"Міцні господарники", всюдисущі знавці розв'язання нагальних державних проблем та "експерти від влади" знову торгують лицем на ТБ.
04 грудня, 15:48
Хто і як заробляє сотні мільйонів доларів на електроенергії з Білорусі.
04 грудня, 14:53
Розпочата Володимиром Зеленським і його "слугами неукраїнського народу" деолігархізація має доволі вибірковий характер.
04 грудня, 14:15
Але така Україна є і вона кличе тих, хто поза мискоборством.
03 грудня, 21:20