Гуманісти з Володимирської

Володимир Бойко, Хроніки українських йолопів

6 серпня 2016 року в помпезному будинку №33 по вулиці Володимирській в Києві, зведеному за проектом архітектора Щуко, було гамірно й метушливо. Ще б пак: до центрального апарату Служби безпеки України надійшла трагічна звістка з Луганська про те, що від рук зловмисників ледь не загинув Ігор Венедиктович Плотницький – керівник Луганської народної республіки, комерційний партнер і просто чудова людина.

Треба сказати, що існування двох молодих, але гордих республік на Сході України, було спричинено давньою конкурентною боротьбою двох спецслужб Російської Федерації – Головного розвідувального управління Міністерства оборони та Федеральної служби безпеки. Після окупації частини українського Донбасу, військова розвідка Росії отримала «на кормлєніє» Донецьку область, а ФСБ – Луганську. У Донецьку швиденько був наведений суто військовий порядок, чітко розподілені грошові потоки та зони відповідальності. У Луганську ж досі панує хаос, якому чекісти все ніяк не можуть дати ладу, точиться боротьба між кількома угрупованнями мародерів і лише постать офіційного керманича ЛНР тов. Плотницького вгамовує апетити різних бандформувань та служить гарантією успішних бізнесових відносин між колегами з СБУ та ФСБ.

Пекельна машинка, яку зустріла на своєму шляху автівка Плотницького, ледь не поклала край взаємовигідній дружбі російських та українських правнуків Дзержинського на теренах Луганщини. Хоча, насправді, керівник ЛНР відкараскався лише переляком та необхідністю змінити спідню білизну, у Києві впродовж доби до пуття не знали, чи буде Плотницький жити після замаху.

Того ж дня, 6 серпня 2016 року, радник голови Служби безпеки України Юрій Тандіт, інтелектуальний рівень якого не дозволяє йому опанувати науки за курс середньої школи й хоча б вивчити українську мову, в етері 112 каналу висловив співчуття Ігорю Венедиктовичу Плотницькому .

Глибина переживань радника голови СБУ у зв’язку з замахом на Ігоря Венедиктовича настільки вразила глядачів 112 каналу, що один з них направив запит у СБУ на предмет душевної травми Тендіта. І, дійсно, бо: якщо Плотницький є «Ігорем Венедиктовичем», то проти яких саме терористів голова СБУ Василь Грицак проводить антитерористичну операцію на Сході України?

Відповідь не забарилась. Як повідомив керівник апарату СБУ уважному глядачеві, «Тандіт Ю.В. не висловлював симпатії до Ігоря Плотницького… Гуманістична манера висловлювань Тандіта Ю.В. не може бути підставою для таких припущень».

Треба сказати, що гуманізм, притаманний співробітникам Служби безпеки України, має солідне економічне підґрунтя – спільний бізнес підлеглих Василя Сергійовича з Ігорем Венедиктовичем. Так звана «антитерористична операція», яку, начебто, проводять проти Плотницького й Ко лицарі плаща й кинджала, не заважає високим ворогуючим сторонами поглиблювати господарські зв’язки.

Ось один з комерсантів, який забезпечує потрапляння товарних потоків від СБУ на окуповану територію.

На фото поруч з Плотницьким – «добровільний помічник СБУ» Сергій Сергійович Павлюк, зареєстрований за адресою: 91001 м. Луганськ, квартал Зарєчний, буд. 16, кв.194 (реєстраційний номер облікової картки платника податків 3063616194; паспорт ЕМ668147 виданий 13 травня 2000 року Артемівським РВ ЛМУ УВМС України в Луганський області). Але фактично Сергій Сергійович разом зі своєю дружиною Пшеничною Євгенією Олександрівною мешкає в Південній Пальмирі на вулиці Левітана в будинку 118Д. І це не дивно, оскільки Сергій Сергійович перебуває на зв’язку в Управлінні СБУ в Одеській області й забезпечує під СБУшним «дахом» постачання товарів на окуповану територію, де реалізація здійснюється вже «під дахом» Плотницького.

Формально Сергій Сергійович займається автомобільними вантажними перевезеннями до пунктів призначення Краматорськ і Сєвєродонецьк. Але насправді підлеглі Грицака – ясна річ, з гуманістичних міркувань – забезпечують Павлюку «вікно» на лінії розмежування й фури прямують далі, у Луганськ, де посланця СБУ як дорогого гостя приймає Ігор Венедиктович.

Про те, які широкі комерційні перспективи перед Плотницьким та його друзями відкрились в Одесі завдяки гуманізму співробітників СБУ, свідчить перелік фірм, до яких має безпосереднє відношення Сергій Павлюк. Всі вони зареєстровані за однією адресою: 65104, м.Одеса, м.Академіка Вільямса, буд. 86, але впродовж трьох останніх місяців Павлюк вирішив їх терміново закрити, оскільки ці підприємства «засвітились» по той бік лінії розмежування:

Це – Товариство з обмеженою відповідальність «Фінанс Плюс Компані», код ЄРДПОУ 39854868;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Юг-Авто-Союз», код ЄДРПОУ 39896103;

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Авто-логістика», код ЄДРПОУ 39692367;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансгрупсервіс», код ЄДРПОУ 39692409.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Укравтологістика», коди ЄДРПОУ 39278130.

Cправедливості заради треба зазначити, що Сергій Сергійович, будучи фахівцем широкого профілю, надає співробітникам СБУ не тільки допомогу в реалізації товарів на території Луганської народної республіки, але й специфічні послуги з так званої «конвертації».

Втім, це не дивно, оскільки переведення грошових коштів у готівку – не тільки улюблене заняття співробітників СБУ, але й справжні підвалини їх гуманістичної манери висловлювань.

А що стосується Василя Сергійовича Грицака, то я рекомендую голові СБУ замість того, щоби влаштовувати провокації на кордоні проти журналістів, роз’яснити своїм підлеглим, що фотографії, які опубліковані вище, мають зберігатись лише в агентурних справах. І що перед тим, як розпочинати спільний бізнес з ватажками ЛНР, треба спочатку навчитись дотримуватись режиму секретності.