І хто ж матері-історії цінніший: Лозінський, Штепа чи Мамай?
Або про те, чому в Україні опівдні не зникають тіні.
В Україні «відлютували» (за влучним спостереженням Василя Рибнікова) місцеві вибори, переведений на зиму час з його пригальмованим темпом дозволяє перевести подих, озирнутися на вкриті фрагментами політичних опонентів поля виборчих бойовиськ, порадіти зміні біл-бордового маразму про «Ти – Зе!» на звичний маразм про віскас, впритул зайнятися ковідом.
Звісно, небайдужі голови не перестануть битися над гіпотезою дружніх чисел і пошуком існування гладких розв'язків рівняння Нав'є-Стокса.
Та українські місцеві вибори підкинули охочим пометикувати ще міцніший горішок: адже залишається лише гадати, хто заніс стокгольмський синдром у села Підвисоцької об'єднаної територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області, що їхні мешканці чи не одностайно обрали очільником ОТГ екс-депутата Верховної Ради, убивцю Віктора Лозінського? Деталі давнього вже інциденту, у якому нардеп, прокурор і начальник міліції району довикомарювались до вбивства селянина Валерія Олійника, та вільного волевиявлення його нині сущих земляків тут.
Так перейнятися розкаянням душі засудженого на 15 років і достроково звільненого з-під варти за «законом Савченко» душогуба може лише наш сердобольний посполитий, який услід за своїм зеленим реготунчиком обпльовує і закони, і норми людського співжиття.
Навряд чи розв'яжуть прийдешні покоління мудрагелів теорему «паралельних виборчих дільниць» у Соснівській сільській громаді Конотопського району Сумської області. Проголошена самоврядність так розкріпачила волелюбних соснівчан, що ті перебрали на себе повноваження ЦВК!
Інтегральні самостійники створили таку собі акуратненьку дільничку-дубль на кшталт Гуляй-Поля, звабили більшість сільчан перспективою заможної автономії у складі Сумщини, на шкільному принтері видрукували бюлетені з єдиним достойним кандидатом на голову сільради пані Ганною Оникієнко (у чомусь радикальна соснівчанка запросто затикає за очкур не вельми скорохвацьку сусідську Свєту Тіхановську!) і, перекривши доступ поліції до точки суверенної євхаристії силами охочекомонного ополчення, влаштували собі справжнє свято народовладдя. Гуляли недовго – наразі учасники спектаклю дають свідчення.
Слов'янський електоральний бомонд не зраджує своїм на якийсь час відтермінованим надіям на «путін, ввєді»: один з варіантів екзит-полу прогнозував, що за посаду голови Слов'янської ОТГ у другому турі буде боротися з лідером перегонів, опоблоківцем Вадимом Ляхом (34,8%) одіозна ексмерка Неля Штепа (23,1%).
Хоч за іншого варіанту з тандемом зажопник Придворов – опоблоківець Лях Україні теж нічого не світить, Штепа у трійці – ще той зашквар.
Доводиться з жалем визнавати слабкість аргументів свого власного внутрішнього голосу щодо українського майбутнього степів донецьких. Тамтешні совки не лише лірично ностальгують за часами, коли Донбас навіть гадки не мав, що можна гнати порожняк, а майбутній проффесор ще тільки підступався до пижикових шапок на головах вічно п'яних стахановців, вони реально мобілізують п'яту колону на похід проти України.
Подивіться на відсоткову розкладку місцевих влад Південного Сходу. Побачили? А тепер корелюйте біло-синє охвістя регіоналів з ядуче-зеленим непотребом при владі в офісі і парламенті.
Погодьмось, інтуїтивний оптимізм нашого внутрішнього голосу не має шансів – за недотьопи Зе усьому українському будуть ще ті непереливки. І не лише під териконами.
На цьому тлі реанімація слов'янської Штепи – показове явище. Звинувачення цієї пані у закликах до перегляду кордонів України, створенні інкубаторів тероризму, організаційному сприянні псевдореферендуму про відокремлення Донецької області тягнуть на довічне ув'язнення. І що? Та те, що руськомірська до стовбурових клітин Неля могла знову стати меркою.
Харківська, зокрема, виборча епопея, очікувано фінішувавши у першому турі більш ніж переконливою вікторією діючого і хіба що трохи прихворнувшого Геннадія Адольфовича Кернеса, теж є пазликом, який як влитий лягає у сіро-зелену панораму електоральної #нікакойразніци. У прес-службі міськради зазначили, що за результатами екзит-полів Кернес перемагає представника «Опозиційної платформи – За життя» Олександра Фельдмана і кандидата від «Слуги народу» Олексія Кучера (обидва мають десь близько 12 % підтримки і жодного шансу).
Тепер, коли практично з´ясований результат харківського пасьянсу і переможець на німецьких далях вже завершує відосик з привітом від Шаріте, можна лише покепкувати з себе та тих наших колег, котрим було здалося, що пану Кернесу хтось може вставити палку в колеса його транспортного засобу. Там, згадайте, було Добкін насмілився. Перед деідеологізованим представником етносу надміцних господарників відступають пандемії, екологічні парки і вискочки.
До Кобищанів. На парканах жорстоким присудом неукраїнству насельників міфічної духовної столиці – два прізвища: Мамай з «майбаху» і Іващенко з лакеїв офісу. «Повернення Буду… мамая», одного з найяскравіших прихильників нестандартного виборчого права із масовою закупівлею голосів, свідчить лише про одне – Кобищанам ще довго бути столицею «хліба і зрєліщ».
