Іран може передати росії балістичні ракети та нові БПЛА для війни проти України, - Washington Post
Раніше Іран уже передавав такі ракети в зони бойових дій, зокрема бойовикам-хуситам у Ємені
Американська газета The Washington Post повідомила, що Іран збирається передати росії балістичні ракети класу "земля - земля" для війни проти України.
До такого висновку дійшла розвідка однієї з союзних США держав, розказали виданню двоє американських чиновників.
Перша партія ракет Fateh-110 і Zolfaghar уже готується на заводах в Ірані. Це балістичні ракети малої дальності, здатні вражати цілі на відстані 300 і 700 км відповідно.
Іран володіє одним із найбільших і найрізноманітніших арсеналів ракет малої та середньої дальності на Близькому Сході.
"Найновіші версії Fateh-110 і Zolfaghar вважаються одночасно потужними і досить точними на відносно коротких відстанях. Деякі моделі оснащені електрооптичними системами наведення, які дозволяють операторам ракет направляти їх під час остаточного наближення до цілі", - пише WP.
Раніше Іран уже передавав такі ракети в зони бойових дій, зокрема бойовикам-хуситам у Ємені. Сили хуситів використовували іранські ракети для нападів на нафтопереробні заводи та інші цивільні об'єкти в сусідніх країнах Перської затоки.
Довідково
Fateh-110 (перс. فاتح ۱۱۰ " завойовник ") — іранська мобільна одноступенева твердопаливна ракета класу «земля-земля», що випускається Іранською організацією аерокосмічної промисловості.
Ракета використовувалася у сирійській громадянській війні Іраном та Сирією. На додаток до підтвердженого використання цими двома країнами, поширені повідомлення про те, що «Фатех-110» експортувалися до «Хезболли» у Лівані.
8 січня 2020 року ракети «Fateh-110» та «Qiam-1» застосовувалися в операції «Мученик Сулеймані».
Перше покоління Fateh-110 пройшло випробування у вересні 2002 року і незабаром почалося серійне виробництво. Початкова дальність польоту ракети становила 200 км.
У вересні 2004 року друге покоління Fateh-110 продемонструвало дальність до 250 км.
Третє покоління ракети, представлене в 2010 році, мало збільшену дальність до 300 км.
Четверте покоління 2012 має підвищену точність.
«Fateh-110» був розроблений на основі некерованої ракети "Зільзаль-2" Ірану, по суті, шляхом додавання системи наведення. Пізніші версії ракети мають покращені тактико-технічні характеристики. Зокрема у них збільшено дальність польоту та корисне навантаження. Fateh-110 за ліцензією виготовляється у Сирії під позначенням «M-600».
Ракета Zolfaghar ( перс . ذوالفقار , укр. Зульфікар) — це іранська дорожньо-мобільна одноступенева твердопаливна БРДМ(балістична ракета малої дальності), яка здатна вражати цілі ни відстані 300-700 км.
Названа на честь меча Алі ібн Абу Таліба "Зульфікара". Вважається, що вона походить від сімейства БДРМ Fateh-110 (можливо Fateh-313). Іранська ОАІ (Організація аерокосмічної промисловості) представила її у 2016 році, а у 2017 надійшла на озброєння в 2017 році, як варіація Fateh-110 із більшою дальністю ураження.
Вона була вперше застосована під час ракетного удару по Дайр-ез-Зауру в 2017 році і, таким чином, була однією з перших використаних ракет середньої дальності за 30 років.
Вперше ракета була представлена під час військового параду на борту автомобіля, прикрашеного антисіоністським прапором 25 вересня 2016 року, після чого міністр оборони Ірану Хусейн Дегкан заявив, що дальність польоту ракети становить 700 км.
Пізніше Міністерство оборони Ірану оприлюднило відео її випробувань. 17 червня 2017 року Іран запустив шість ракет "Зульфікар" на території Сирії в напрямку району Дайр-ез-Заур по об'єктах ІДІЛ у відповідь на теракт в Тегерані 8 червня 2017 року.
У лютому 2019 року Іран представив нову більш далекобійну версію ракети "Zolfaghar" під назвою "Dezful" з радіусом дії 1000 км, це БРСД.
7 березня 2021 року єменські повстанці Хусити атакували різні місця в Саудівській Аравії балістичними ракетами та озброєними безпілотниками з балістичною ракетою Zolfaghar разом з кількома боєголовками Samad-3, націленими на нафтові об'єкти Aramco в Рас-Таннура.
Також сьогодні стало відомо, що росія могла домовитися з Іраном про поставки безпілотників Arash-2.
Про це йдеться у зведенні американського Інституту вивчення війни (ISW).
Як зазначається, поки що єдиним свідченням такої угоди є російські та українські Telegram-канали, які посилаються на неназвані іранські джерела.
У вересні командувач Сухопутних військ Ірану бригадний генерал Кіомарс Хейдарі заявив, що безпілотники Arash-2 мають нібито унікальні можливості великої дальності та можуть атакувати з баз в Ірані такі ізраїльські міста, як Тель-Авів і Хайфа.
Однак в ISW сумніваються, що російські сили зможуть використовувати Arash-2 з більшою ефективністю, ніж вони використовують Shahed-136.
Як зазначає видання Defence-ua, Arash-2, який також відомий як Kian 2 - іранський дрон-камікадзе, який може становити більшу загрозу ніж Shahed-136.
Як і відносно усього іранського озброєння щодо можливостей та характеристик Arash-2 доволі мало інформації. Більшість з неї походить від самого Ірану, якому характерно приписувати своїй зброї ще кращі за "аналоговнєтні" можливості.
Загалом Arash-2, який також відомий під назвою Kian 2, був вперше продемонстрований у 2019 році та є подальшим розвитком дрона-камікадзе Arash-1 (Kian 1) про який публічно стало відомо у 2015 році. У порівнянні з минулою версією він вдвічі більший.
Arash-1 (Kian 1), як пишуть іранські ЗМІ, має розмах крила у 2 метри, корисне навантаження до 30 кг, практичну стелю у 5,5 км, крейсерську швидкість у 350 км/год та максимальну у 480 км/год.
Arash-2 (Kian 2) має розмах крил вже до 4 метрів, довжину до 4,5 метра, а дальність до 1000 км, а за деякими джерелами 1600 км. Аеродинамічне рішення з трикутним крилом є аналогічним і, з огляду на все, мова йде про масштабування самої платформи для розширення дальності польоту та можливого збільшення бойової частини. За фото, через відсутність масштабу, розрізнити їх доволі важко, бо візуально вони майже не відрізняються.
Іранські джерела стверджують, що дрон має реактивний двигун. Але на перших публічних фото хвостова частина дрона була замотана целофаном, а на інших наявних фото добре видно, що він оснащений пропелерним двигуном.
Також існує версія, що Arash та Kian якраз і відрізняються двигунами, перший з поршневим, другий - з реактивним. Але тоді характеристики цих дронів-камікадзе мають бути абсолютно різними відносно дальності польоту та бойової частини.
У якості пускової платформи традиційно для Ірану використовується цивільне шасі, яке може бути замасковане під звичайну вантажівку. Для старту використовується ракетний прискорювач.
Іранські джерела стверджують, що Arash-2 (Kian 2) може оснащуватись пасивною радіолокаційною головкою самонаведення і його призначення - знищення радіолокаційних станцій. Так само вони заявляють про можливість оснащення його телевізійними камерами, але жодного фото з ними немає. Відносно пасивної протирадіолокаційної головки, то теоретично її встановлення можливе.
На деяких дронах видно встановлені антени. Але її розмір навряд говорить про можливість повноцінного каналу зв'язку на значній дальності. Можливість її використання у ролі елементу пасивної радіолокаційної головки - дискусійне.
Тим паче, що після перегляду деяких фото, складається враження, що вона взагалі домальовується у графічному редакторі.
Таким чином можливо зробити припущення, що існує декілька версій самого Arash-2 (Kian 2). Не виключно, що деякі з них можуть оснащуватись пасивною радіолокаційною головкою самонаведення, інші ж - "літако-снаряди" з наведенням за супутниковою навігацією для ударів по стаціонарних об'єктах.
Водночас сенс розробки майже ідентичних дронів-камікадзе зі схожими можливостями Shahed-131, Shahed-136 та Arash (Kian), Arash-2 (Kian 2) цілком може пояснюватись різними організаціями, які здійснили розробки в інтересах різних структур. Зокрема Shahed-131/136 розроблявся Іранською літакобудівною промисловою компанією, а Arash (Kian) - фахівцями сил протиповітряної оборони Ірану, а постачання йде у Корпус вартових Ісламської революції, або сухопутні війська, або у повітряні сили.
Характеристики Arash-2 (Kian 2), за іранськими та іншими джерелами
- Розмах крила: до 4 м
- Довжина: 4,5 м
- Швидкість: незазначена, орієнтовно близько 400 км/год при використанні реактивного двигуна, до 200 км/год при використанні поршневого
- Дальність: близько 1000 км, за деякими джерелами 1600 км
- Бойова частина: незазначена, орієнтовно від 30 кг, існує непідтверджена інформація щодо 260 кг з ракетним двигуном
- Засіб наведення: супутникова навігація, можливо пасивна радіолокаційна головка самонаведення.
