Історія вигнання: як палестинські біженці стали символом опору
Від 1948-го до 7 жовтня: тяглість боротьби за рідну землю.
Минуло два роки від початку чергового кривавого витка палестино-сіоністської війни.
Багато хто звинувачує палестинські сили опору в тому, що вони нібито «першими напали» 7 жовтня позаминулого року на сіоністське утворення.
На цій карті жовтими цятками позначені колишні палестинські села, з яких у 1948 році вигнали їхніх жителів.
Зараз на місці цих сіл або нічого немає, або стоять новозбудовані міста сіоністів. Палестинці, яких вигнали, відійшли до Сектору Гази й залишилися там донині. Населення Сектору Гази на дві третини складається з біженців із територій, окупованих у 1948 році (території так званого «Ізраїлю»), та їхніх нащадків. У Секторі Гази є вісім таборів для біженців хвилі 1948 року, хоча не всі біженці живуть у таборах.
Тож не треба повторювати дурниці про те, що «першими напали». Я вважаю, що ці люди мають повне право будь-якої миті почати звільняти села своїх дідів і прадідів.
