Історія з НАБУ – це про українські граблі

Граблі, на яких українські еліти танцюють, наспівуючи пісню про європейські цінності та знищуючи свою репутацію і можливість побудови успішної країни заради контрольованої безкарності для обраних

Успішних демократичних країн, що стабільно розвиваються, не так багато. І всі вони мають три спільні чинники:

• перший – еліти пишуть закони для себе та поширюють їхню дію на інших. Тобто правила однакові для всіх без винятку;

• другий – стабільність інститутів не залежить від зміни їхніх очільників. Наприклад, політичні партії та громадські організації створюються не під одну особу;

• третій – і насправді ключовий – колективний контроль еліт за інструментами насильства. Це означає, що контроль за діяльністю правоохоронних органів не має бути зосереджений в одних руках. Цей принцип забезпечує баланс у системі стримувань та противаг.

Як це працює в демократичних країнах, ми нещодавно мали змогу переконатися на прикладі президента Південної Кореї Юн Сок Йоля, який під гаслами «захисту від антидержавних сил» намагався запровадити в країні воєнний стан, акумулювати контроль над силовими структурами й армією у своїх руках та нівелювати роль парламенту.

Результат – імпічмент і звинувачення експрезидента у державній зраді. І для Південної Кореї це не випадковість. Починаючи з 1987 року, дев’ять президентів країни перебували під кримінальними переслідуваннями за корупцію та перевищення повноважень, і тільки двом із них вдалося уникнути судових вироків. Вироки отримали не лише експрезиденти, а й більшість людей з їхнього «кола довіри»: міністри, радники, лояльні до влади представники великого бізнесу і навіть родичі.

Так працює судова система та верховенство права, коли політичні еліти дотримуються принципів єдиних правил для всіх та колективного контролю над силовими інструментами. Тоді навіть статус очільника держави не позбавляє від відповідальності перед законом.

Результат – мрія будь-якого українського президента. ВВП країни – 1,8 трильйона доларів, ВВП на душу населення – 34 тисячі доларів. Країна входить у топ-3 держав світу за інвестиціями в R&D – понад 4,5% ВВП.

Тепер повернемося в Україну…

Ніщо інше не могло б так швидко та без торгу об’єднати «Слуг», ОПЗЖ і БЮТ, як розуміння того, хто є спільним ворогом. НАБУ та САП.

Нам може не подобатися продуктивність роботи НАБУ та САП, їхні підходи до ведення розслідувань чи кадрової політики. Але позбавлення цих органів незалежності не вирішує цих проблем.

Ефективність антикорупційних або будь-яких інших правоохоронних органів, контроль над якими зосереджений в одних руках, має лише один сенс: працювати саме на ці руки. І тоді це вже не про європейські цінності, а про нові українські цінники.