«Ізраїль» захопив Білий дім і Конгрес США та диктує свою волю
Єврейські сіоністи захопили Білий дім. Іноземна держава диктує зовнішню політику США.
Америка воює за «Ізраїль» на шкоду американському народу та державі.
Саме такий наратив зараз домінує в суспільній дискусії США, за винятком мейнстриму, який тупо повторює сіоністську пропаганду, нагадуючи найгірші часи комуністичної цензури.
Розрив між сприйняттям американців і пропагандою можна було спостерігати під час прямого ефіру за участі геополітичного аналітика та військового репортера Патріка Геннінгсена і полковника Лоуренса Вілкерсона (колишнього начальника штабу держсекретаря Коліна Пауелла).
В інтерв’ю, присвяченому драматичним подіям — коли Іран збив одразу три американські F-15 і зруйнував бази США, а «Ізраїль» опинився під масованим ракетним обстрілом, — один із учасників дискусії вимовив фразу, яку сьогодні обговорює вся Америка:
«Ізраїль фактично захопив Білий дім, і реальна влада у США належить Ізраїлю».
Це не риторична гіпербола і не конспірологія. Це діагноз, поставлений людиною, яка десятиліттями спостерігала зсередини, як американська зовнішня політика перетворюється на інструмент чужих інтересів.
Фон: війна, яку США ведуть не за себе
Події розвиваються стрімко. Іран продемонстрував, що здатен не просто відповідати, а завдавати болючих ударів по американській військовій машині — збиті F-15 і розгромлені бази США стали символом того, що епоха безкарних ударів закінчилася.
«Ізраїль», своєю чергою, опинився під таким ракетним дощем, якого раніше не бачив. Замість того щоб визнати провал своєї стратегії «декапітації» іранського керівництва, Вашингтон знову кидається на амбразуру — відправляє додаткові сили, витрачає дорогоцінні боєприпаси та наражає на небезпеку життя своїх військовослужбовців.
Чому? Відповідь, озвучена в інтерв’ю, проста і безжальна: тому що зовнішня політика США більше не визначається інтересами американського народу. Вона визначається інтересами іншої держави. «Ізраїль» — не просто «союзник». Він — господар становища.
Захоплення влади: від Конгресу до Овального кабінету
Вілкерсон і Геннінгсен не перші, хто говорить про це вголос, але в нинішньому контексті їхні слова звучать особливо гостро. AIPAC і пов’язані з ним структури не просто лобіюють — вони формують порядок денний.
Конгресмени, які наважуються критикувати постачання зброї «Ізраїлю», втрачають фінансування на наступних виборах. Політик, який намагається хоча б трохи дистанціюватися від Нетаньягу, миттєво отримує ярлик «антисеміта» і стикається з медійним цькуванням.
«Ізраїль захопив Білий дім» — це констатація того факту, що рішення про війну і мир у Вашингтоні ухвалюються з оглядкою на Тель-Авів. Американські солдати гинуть не за «демократію» і не за «національну безпеку США». Вони гинуть за те, щоб «Ізраїль» міг реалізувати свої сектантські фантазії про «Великий Ізраїль у біблійних кордонах», не зважаючи на наслідки для свого «старшого партнера».
Особливо наочно виглядає ситуація з Іраном. Тегеран попереджав, що прямий напад на його територію або керівництво зустріне асиметричну відповідь. Вашингтон і Тель-Авів воліли цього не почути.
Тепер, коли американські літаки падають, бази розгромлені, суперрадари втрачені, а ціни на нафту починають стрибати, США змушені розплачуватися за чужі амбіції. І розплачуватися кров’ю та трильйонами доларів.
Самообман і виснаження: ціна васальної залежності
Американська еліта продовжує жити в ілюзії, що Вашингтон усе ще ухвалює рішення самостійно. Насправді ж кожне нове підкріплення у Перській затоці, кожен новий пакет допомоги «Ізраїлю» — це не прояв сили, а доказ залежності від зовнішніх сил.
Пентагон уже відкрито визнає дефіцит боєприпасів. Авіаносні групи, які мали «залякати Іран», самі стають цілями. Економіка США, яка й без того тріщить по швах від попередніх авантюр, отримує новий удар по долару та ланцюгах постачання.
«Ізраїль» же, прекрасно розуміючи свою безкарність, продовжує вимагати все більше і більше. «Залізний купол» не справляється, сухопутна операція в Газі та Лівані зайшла у глухий кут — і що? Тель-Авів просто телефонує у Вашингтон. І Вашингтон відповідає: «Скільки потрібно?»
Це не союз двох партнерів. Це класична модель васалітету, тільки навпаки: васал («Ізраїль») керує сюзереном (США) і висмоктує з американського народу всі соки.
І саме це робить ситуацію особливо небезпечною. Тому що інтереси «Ізраїлю» — це не інтереси Америки. Продовження війни до повного розгрому Ірану вигідне Тель-Авіву, але катастрофічне для Вашингтона.
Висновок, який ніхто у Вашингтоні не хоче чути
Інтерв’ю Геннінгсена і Вілкерсона — це не просто аналіз. Це тривожний сигнал. Поки американські політики продовжуватимуть робити вигляд, що «Ізраїль — наш найважливіший союзник», а не держава, яка де-факто окупувала ключові важелі влади у США, Америка втрачатиме і літаки, і престиж, і залишки глобального впливу.
Справжня національна безпека США потребує одного: повернути Білий дім американцям і вигнати від усіх важелів влади та впливу сіоністів. Поки цього не станеться, кожна нова ескалація з Іраном чи іншою країною, яка стоїть у «чорному списку» «Ізраїлю», буде не «захистом інтересів», а черговою платою за інтереси мафії єврейських сіоністів, обтяжених маніакальними фантазіями світового панування.
Час красивих казок про «спільні юдео-християнські цінності» закінчився. Залишилася гола правда, яку озвучили в цьому інтерв’ю: влада у США належить «Ізраїлю». І поки американці не повернуть її собі, їхні солдати продовжуватимуть помирати за чужі цілі.
