Кім Чен Ин на побігеньках у кремлівського ПВК «Вагнер»
Днями КНДР здійснила перші постачі ракет до РФ. Бенефіціар (хто б ви думали?) – "вагнерівці", які ж за ту ж зброю і заплатили.
Пхеньян фактично підставив "дружнє плече" Москві. А що ж отримує з цього ґешефту Північна Корея (вона ж КНДР)? Розберемо по пунктах нижче:
- Північнокорейські робітники можуть бути залучені до будівельних робіт на росії та захоплених нею українських територіях.
Враховуючи накладені Радою безпеки ООН санкції, які забороняють такий вид наповнення казни КНДР валютою – для Пхеньяну це важливий виторг.
- Валюта за ракети.
Євгєній Прігожин "банчить", витрачаючи $100 мільйонів на місяць на війну за даними, що були оприлюднені Джоном Кірбі. Для економіки КНДР, що 5 років під жорсткими санкціями – це значна підтримка.
- Російські та західні технології.
Пліткують, що Москва у відповідь прихистила кількох північнокорейських технарів. Інженерів, які розбирають захоплену зброю, намагаючись відтворити свою незграбну "репліку" на неї.
- Доходи від експорту.
КНДР заборонено санкціями Ради безпеки ООН експортувати майже все, що вона спроможна виробляти, видобувати, вирубати та виловлювати. Такий собі міні-СССР.
- Москва тепер стане надійним покупцем.
Хоча й не довгостроковим, бо гроші мають здатність закінчуватися швидко, коли ти під санкціями. Але режими рахують короткими відрізками часу в економіці, тож для Пхеньяну це також приємний бонус.
Тепер до питання України. Що це все вищевикладене означає для нас:
- Це не змінить хід війни, про що також зазначив пан Кірбі. Але, це лише початок співпраці. Далі постачання з КНДР може бути більше. І ми маємо бути до цього готові.
- КНДР може поділитися з РФ не тільки зброєю, а й здобутками в кіберзлочинності. Успіхи КНДР обраховуються сумою 1,2 млрд вкрадених криптоактивів за останні 5 років, з них більша частина – за останній рік. Це одне з основних джерел наповнення бюджету Пхеньяну валютою (друге – КНР). Тож, тут світ має реагувати, виробивши політику на цьому новому, хаотичному та поки що здебільшого анархічному ринку. І це питання не тільки до державних гравців, але й до приватних лідерів ринку, бо зараз це виглядає як безпечна антисанкційна гавань, що слугуватиме надійною годівничкою для "м'ясників".
- Тепер окрім Близького сходу, ближче партнерство нас чекає і з Республікою Кореєю та Японією. Ніщо так не об'єднує, як спільний ворог. Тим більш останні випробування людина-ракета провів днями біля японських вод. Джозеф Байден посилює партнерство з Юн Сук Йолем і Фуміо Кішідою. У нас також є привід для цього.
- КНР у потрійно незручній позі на РБ ООН. Пекін торгує з РФ, Іраном та КНДР. І, схоже, планує захищати всіх трьох. Але чим більше з'являється фактів військової підтримки Тегераном та Пхеньяном російського вторгнення, тим незручнішою стає поза Пекіну. І тим більш карикатурним виглядає його так званий "нейтралітет".
Майбутні постачі – також майже неминучі. Тож, тепер наша стратегія має будуватися в новій реальності, де ми маємо союзників ворога в Індо-Тихоокеанському регіоні, а значить і значні інтереси там.
