Кінець економіки РФ уже близько

Пішовши у наступ проти України, кремлівський "бункерний щур" остаточне прирік на тривале зубожіння громадян власної країни.

Те, що сталося впродовж останніх 24 годин, змінило економічну дійсність Московії. У понеділок, 28 лютого, країна-агресор прокинеться в іншому світі, ніж той, коли люди у п'ятницю поверталися додому, адже ухвалені напередодні західні санкції вдарять по критично важливих елементах економіки РФ.

І справа не в тому, що США і країни G7 почнуть полювати за активами близьких до Кремля олігархів і членів їхніх сімей – це мало що змінить, оскільки ці люди давно втратили або ніколи не мали впливу на Владіміра Путіна, – а в тому, що будуть обмежені операції з активами Центрального банку Росії. Наразі ряд банків відімкнений від системи SWIFT, натомість авіаційна галузь країни-агресора за кілька днів втратить свою міжнародну мережу, а за кілька тижнів – значну кількість літаків, взятих у лізинг в європейських компаній.

Так, ми багато разів чули, що резервні активи РФ "дедоларизовані", але проблема не в цьому. Вважається, що в американських доларах зараз перебуває не менш як 17% резервів, однак проблема швидше в тому, що не менше $450 мільярдів із $643 мільярдів – це кошти, розміщені у цінних паперах закордонних емітентів або на депозитах в іноземних банках. Якщо всі країни G7 обмежать можливість їхнього використання, можна вважати, що ці активи іммобілізовані безвідносно валюти, в якій вони номіновані.

Станом на цю мить Банк Росії має готівку не менше ніж на $30-35 млрд і монетарного золота майже на $140 млрд – але неясно, як їх можна використовувати у безготівкових платежах. При цьому депозити населення становлять близько 30 трильйонів рублів, п'ята частина з яких (орієнтовно вже 6 трильйонів, або $80 млрд за давно неактуальним курсом п'ятниці) у валюті.

Їх (з урахуванням готівки у банках та можливої ​​підтримки з боку Банку Росії) громадяни зможуть забрати, а може і ні, залежить від подальшої ситуації. Проте, що станеться з корпоративними валютними рахунками, неясно досі.

Крім того, незрозуміло, чи зможе Банк Росії здійснювати валютні інтервенції для штучно регульованої підтримки курсу рубля. Продаж монетарного золота в умовах санкцій – дуже складне завдання: про це варто запитати працівників Банку Венесуели, які намагалися реалізувати значну його партію у 2019 році (тоді зливки довелося доставляти в Уґанду, звідки після переплавки воно, схоже, дісталося підвалів Банку Туреччини).

Неясно, куди може надходити оплата за дорогоцінний метал у разі блокування рахунків. Так чи інакше, повторюю: ранок понеділка 28 лютого стане для фінансової системи РФ складнішим, ніж ранок 17 серпня 1998 року.

Однак проблема полягатиме не тільки у курсі рубля або біржовій паніці; зворотною стороною санкцій різного роду (від фінансових до транспортних, не кажучи про моральне засудження кремлівської агресії) стане швидкий розрив ланцюжків постачання товарів до РФ. Яким би некритичним здавався російський імпорт, у ньому є сотні й тисячі точок, удари по яких виявляться дуже болючими.

В імпортозаміщенні за останні 8 років РФ просунулася недалеко, тому проблеми будуть дуже значними, а зростання цін за деякими товарними позиціями (насамперед, проміжними) обчислюватиметься не відсотками, а разами! Закриття ж повітряного простору всієї Європи та Північної Америки для російських літаків і симетричні санкції у відповідь виявляться тільки вишенькою на цьому прекрасному торті.

Путінська Московія могла досить стійко виживати за умов попередніх санкцій і навіть після запровадження обмеження щодо SWIFT. Але з появою поміж фігурантів санкційного списку Банку Росії все істотно змінилося: РФ неминуче зіткнеться із суттєвим економічним спадом цього року, а рівень інфляції зараз важко навіть передбачити.

Все вищеперераховане стане ціною реалізації людоїдського бажання Владіміра Путіна знищити суверенітет України та зробити її частиною "русскава міра". Україна вистоїть, але ціна, яку заплатить Московія за спробу її підкорити, виявиться величезною.

Останнє, що хочеться додати: Заходу, звісно, ​​варто було б бути рішучішим і запровадити всі теперішні санкції безпосередньо в дні окупації Криму у 2014 році. Тоді не було б ні війни на Донбасі, ні нещасних жертв MH-17 і, можливо, навіть Путіна...

Автор – Владіслав Інозємцев