Головний вигодонабувач ізраїльсько-іранського конфлікту
Кремлівському бункерному діду путін на руку розпалення полум'я регіональної війни на Близькому Сході. Так він посилює свій ослаблений вплив.
Такого висновку дійшли наші німецькі колеги-журналісти із видання Der Spiegel, передає медіаагенція «Останній Бастіон». Зазначається, що ескалація конфлікту між Ізраїлем та Іраном за участі США грає на руку нелегітимному узурпатору путіну, який вболіває за обидві сторони.
Лише у січні 2025 року Москва і Тегеран уклали «всеосяжне стратегічне партнерство», яке не заважає торгувати кремлівському режимові із Тель-Авівом. Хоча на позір путін і його урядовці різко критикують повітряні удари Ізраїлю по Ірану, але чому ж бункерний дід не робить більше?
Ефективна військова підтримка Ірану з боку РФ є малоймовірною, їхній альянс не поширюється так далеко. Він набагато менш обов'язковий, ніж пакт про безпеку із КНДР, який путін незадовго до цього уклав із диктатором Кім Чен Ином, і який передав щонайменше 6 000 своїх солдатів для відвоювання Курщини.
Договір про «всеосяжне стратегічне партнерство» між Москвою та Пхеньяном від 2024 року містить пункт про військову допомогу у разі нападу на одну зі сторін. У договорі з Іраном цього пункту немає — там йдеться лише про зобов'язання не підтримувати агресора; але ж путін — один із найліпших приятелів Бібі Сатаньягу!
Власне, у кремлівського бункерного діда мало спільного з поміркованим іранським президентом Масудом Пезешкяном. Набагато тіснішими були стосунки путіна з його попередником, ультраконсервативним прихильником жорсткої лінії Ібрагімом Раїсі, який був улюбленцем аятоли Алі Хаменеї.
І нарешті, можливості Москви для зближення з Тегераном завжди були обмежені тим, що вона прагнула підтримувати добрі стосунки з суперниками Ірану, такими як Баку, Анкара, Ер-Ріяд і, звісно ж, Тель-Авів. Насправді партнерство між РФ та Іраном скоріше нагадує клуб за інтересами, ніж справжнє союзництво, яке найкраще працює, коли виконуються дві умови:
- по-перше, міжнародний тиск на обидві сторони;
- по-друге, відчуття залежності від військової допомоги один одного.
Обидві умови були виконані після 24.II.2022 — раптово московитське керівництво опинилося в міжнародній ізоляції, а РФ як експортер зброї проти всіх очікувань стала залежною від простої безпілотної техніки Ірану, бо на українському фронті справи йшли дуже погано. Але через 3 роки путінська країна-бензоколонка виробляє достатньо власних дронів, і його побоювання міжнародної ізоляції зменшилися.
Парадоксально, але через це ізраїльські атаки на Іран мають для РФ безліч плюсів. По-перше, зростає ціна на нафту, а разом із нею і простір для маневру у російському державному бюджеті; по-друге, відвертається увага світової громадськості від агресивної війни московії проти України.
Тому, на думку німецьких журналістів, найбільших збитків від ізраїльських атак, окрім Ірану, зазнає ще й Україна. Військова ж допомога США тепер може бути перенаправлена цілковито до Ізраїлю, чий політичний режим відверто симпатизує путіну, а раніше (до 2014 року) — постачав перші військові дрони.
Партнерство з Іраном існує не лише на папері, РФ також має економічні інтереси у цій країні, тому крах іранського військово-релігійного режиму аятол також сильно вдарив би по Москві. Ситуація, коли Іран ізольований світом, який не має іншого вибору, крім як враховувати інтереси Москви, — була для кремлівського керівництва більш зручною, ніж альтернативи.
У Москві з подивом спостерігають за коливаннями у політиці США — під час першого терміну Дональд Трамп розірвав міжнародну угоду з Іраном щодо ядерної програми, яка була укладена за участю РФ і мала покласти край ядерним амбіціям Ірану. Повернувшись у Білий дім американський президент знову звернувся до путіна за допомогою у перемовинах про нову угоду, але Ізраїль розпочав ракетний терор.
Варто зауважити, що як Іран на Близькому Сході, так і РФ — це мечі КНР, чиїми руками провокуються конфлікти та дестабілізуються цілі регіони. Причому, іранський режим, як до того ізраїльський, не просто передав московії дрони, але й саму технологію їхнього виробництва, а тому у війні на Близькому Сході маємо спостерігати за ситуацією й не підтримувати жодну зі сторін.
Натомість медіаагенція «Останній Бастіон» звертає увагу читачів на те, що слабких і довірливих завжди б'ють показово та майже до смерті, доведено Іраном. Нахабний агресор в особі Ізраїля був підтриманий іншими гопниками світу.
