«Кінець епохи бідності» віщує Україні «добу затяжної турбулентності»
Виборчий галоп добігає свого завершення. На горизонті — невідомість, страх і відчай за майбутнє України, де при владі Зе-команда.
Ми підходимо до важливого вододілу, за яким нас чекає нова прірва конфліктів. 25 жовтня намічені масштабні акції протесту в Білорусі, які спокійно можуть закінчитися розстрілами людей і гібридною окупацією країни росіянами.
Про це, 24 жовтня, на Київському безпековому форумі сказав секретар РНБО Данілов. Що робити з новими гіпотетичними кілометрами можливого фронту від Волині до Чернігівщини навряд чи хтось знає.
У ту-таки дату, 25 жовтня у нас намічені місцеві вибори, за якими повна турбулентність. Якщо за цією датою не йтиме тотальна зміна підходів у політиці щодо Донбасу, то це означатиме що миротворчість Єрмака вже точно ніяка не спроба перетягування електорату ОПЗЖ і не передвиборчі обіцянки вічного миру, а спроба підготовки сепаратного миру на умовах РФ.
Знову таки, усім ключовим політичним групам окрім самої влади вигідний розпуск парламенту і перевибори. І якщо пів року тому це було конспірологією, сьогодні про це вже говорять у "Слузі народу", зокрема нардеп Микита Потураєв.
В усьому цьому хаосі нікуди не пропадають загрози, пов'язані з виборами в США. Вони відбудуться через тиждень, а часу для ідіотів з влади аби відкрити нову справу проти Байдена може цілком вистачити.
Сьогодні ексдипломат Теліженко повторив повністю шлях Андрія Деркача: йому як і Деркачу були заблоковані сторінки у фейсбуку, а два тижні тому анульовано візу до США. Вочевидь, доповідь комітету Сенату США з розвідки де Теліженко і Деркач описані в одній обоймі з росіянами дійсно непогано спрацювала тригером для американських спецслужб.
Тим часом позавчора Зеленський призначає нового керівника СБУ в АР Крим (в екзилі) Олега Кулініча. Все б нічого, але це ексзаступник Деркача в Енергоатомі, який обіймав посаду віцепрезидента компанії у 2006 році, коли сам Деркач став її президентом.
Це ще раз нам підкреслює гостроту моменту й пояснює, чому після настійливих заяв про роботу Деркача на РФ спецслужбами США наша влада так і не поворухнула руками в його бік. Бо Деркач така сама частина великого владного пазла, який значно складніше за публічні Офіс президента, парламент і Кабмін.
Між іншим, і сама Юлія Мендель в травні 2019 року випустила статтю у "The New York Times", де спільно з Кеннетом Фогелем писала про Байдена ті самі речі, які згодом озвучить Деркач на своїх засіданнях з оголошенням плівок. Та сама корупція, та сама "Burisma".
І це наша Юлія, незмінний прессекретар! Вона у більшості асоціюється лише зі скандалами, де вона відштовхує від Зеленського журналістів, аби той не сказав їм чогось абсолютно не по тексту.
Ніколи не буває такої темної ночі, як перед самим світанком. І ми потроху підходимо до цієї темряви.
Колись більшості стане ясно, що другого траншу МВФ не буде. І саме тоді, і почнеться справжня паніка.
