Коболєв VS Гройсман. Уряд не продовжив контракт із головою НАК "Нафтогаз"
Сьогодні, 6 березня, Кабінет міністрів не став продовжувати контракт із головою НАК "Нафтогаз" Андрієм Коболєвим. Дане рішення є більше політичним, ніж економічним - і логікою точно не вражає. "Останній Бастіон" нагадує, чому подібні вчинки уряду можуть надто дорого обійтись всій державі.
Проблема Андрія Коболєва не в тому, що він поганий керівник чи фахівець без досвіду. Ці риси в нього є, і доволі чітко виділяються на загальному фоні. По суті, це перший керівник НАК "Нафтогаз", за правління якого компанія відійшла від постійних збитків та активно включилась у боротьбу з вічним суперником - російським "Газпромом". Коболєва часто дорікають великою платнею, хоча це абсолютно логічна сума: коли держава наймає топ-менеджерів, за "мінімалку" вони працювати не будуть.
Втім, такий хід подій зачепив прем'єр-міністра Володимира Гройсмана. Невідомо, чому в якості ворога він обрав саме голову НАК, а не відомі своєю злочинною діяльністю облгази, але голова уряду вже встиг наламати дров як у іміджевому, так і у політичному плані. Вступити в конфлікт із людиною, яка самотужки кинули виклик російській мафії "Газпрому", було надто необачно. Тим паче, Гройсман у 2017 році заробив 17 млн грн, при цьому не звинувативши самого себе у марнотратстві та відсутності благородних думок про державу.
Наразі все частіше звучать версії про вірогідність переходу Коболєва на посаду Гройсмана. До цього можна ставитись скептично, але останні дії прем'єра натякають: настільки нелогічних, проте зухвалих дій сучасний технократ собі точно дозволяти не буде. Принаймні, "Нафтогаз" вже встиг розпочати флешмоб по пошуку завищених сум у платіжках від "фірм-прокладок", а дії Кабміну спрямовані виключно на встановлення контролю над НАК. Виглядає так, наче хтось рятує державу і паралельно виживає від ударів нещодавнього союзника.
Саме оплата праці Коболєва й стала предметом для обговорень. Гройсман неодноразово критикував голову НАК - схоже, що всі представники бізнесу, йдучи до влади, мають відмовлятись від усього майна, ходити у халаті й кататись хіба що на санчатах. Втім, опонент голови уряду пішов на символічний крок, що гарно відкинув звинувачення в жадібності та схожих негарних рисах.
Голова "Нафтогазу" перевів усі свої зарплатні транші на благодійність, обравши для фінансування фонд "Таблеточки". Такий підхід демонструє певну готовність чиновника до гри на рівних із топовими політиками: у відповідь на справжній популізм прилетів ляпас із натяком на популізм. Публічно рішення Коболєва у Кабміні критикувати не наважились, відігрались уже при спробі укладення нового контракту.
Таким чином, маємо досить дивну ситуацію. Облгази чинять махінації з лічильниками, малюють відверто фантастичні витрати, симулюють ремонти труб задля додатково розпиляних коштів - проте їх ніхто, крім активістів, не чіпає. У той же час прем'єр готовий тиснути на людину, яка вирішила попрацювати безкоштовно, бо фінансує зі своєї платні благодійний фонд. Погодьтесь, надто дивний хід подій навіть для вітчизняної політики.
Шкода, але дана ситуація є негативним індикатором для команди Гройсмана. По факту, особисте ставлення голови уряду вирішує все - він не нападав на інших державних посадовців, що прийшли зі сфери бізнесу. Цілком зрозуміле бажання одного політика втілилось у справжній триггер: йдучи працювати на державу, готуйся до нападів та репутаційних ризиків. І навіть у тому разі, коли ти переможеш "Газпром", ми все одно знайдемо спосіб покопирсатись у твоїх справах.
Скоро президентські вибори, а восени й парламентські увірвуться в тренди. Проте досі незрозуміло, із ким у команді такі доленосні події зустріне нинішній прем'єр-міністр. Відштовхнути він встиг багатьох політиків, і рано чи пізно йому доведеться робити свій вибір. А нам - лише сподіватись, що хоча б вибори змусять наступного голову уряду зайнятись дійсно важливим питанням - схемами в облгазах.
