Коли союзник стає фактором ризику
Що означає рішення Данії вперше назвати США потенційною загрозою
Данія — одна з тих держав, які особливо чутливо реагують на зміни геополітики. Її безпека завжди залежала від ширших сил: від британської морської могутності XVIII–XIX століть, від німецьких амбіцій у ХХ-му, а після 1945 року — від американської військової гарантії.
Усі ці епохи мали спільне: Данія ніколи не могла дозволити собі ілюзій.
Саме тому, коли Копенгаген вперше включає Сполучені Штати до переліку потенційних загроз безпеці, це сигнал не про кінець союзу, а про початок нового періоду європейського стратегічного дорослішання.
Історичний контекст: чому Данія так уважно стежить за США
Друга світова і народження нової системи безпеки
Після капітуляції Данії у 1940 році та наступних років окупації країна засвоїла ключовий урок: маленькі держави не виживають самі. Тому в 1949 році вона стала одним із засновників НАТО, фактично обравши США своїм «парасольковим» гарантом.
Упродовж усієї Холодної війни Данія була передовою країною Північної Європи, що контролювала виходи з Балтики. Американська присутність була не просто бажаною — життєво необхідною.
Гренландія — центр гравітації інтересів США
У 1951 році Данія дозволила США розмістити на Гренландії ключові стратегічні об’єкти, зокрема базу Туле — критично важливий елемент американської системи раннього попередження про ракетний напад.
З того моменту Арктика стала місцем, де інтереси Данії та США збігаються… і часом конфліктують.
У 2019 році Дональд Трамп навіть запропонував купити Гренландію, що Данія сприйняла як ляпас.
Цей епізод лише підсвітив стару проблему:
-
для Данії Гренландія — це питання суверенітету;
-
для США — питання глобальної військової домінації.
Новий звіт датської розвідки: коли союзник може створювати ризики
У звіті 2025 року, на який посилається Bloomberg, сказано те, про що раніше говорили значно м’якше:
США дедалі частіше діють як велика держава, а не як гарант балансу.
Перевага власних національних інтересів
Вашингтон переходить від ролі «лідера коаліції» до ролі «великої держави, що веде власну гру».
Європейці відчули це під час торговельних війн 2018–2020 років, коли американські тарифи били не по Китаю, а по ЄС.
Економічний тиск на союзників
У звіті зазначено:
США «використовують економічну силу, включно з погрозами й тарифами, щоб нав’язувати свої рішення партнерам».
Це не антиамериканська риторика — це визнання факту, що навіть союзники інколи потрапляють під економічні амбіції Вашингтона.
Можливість застосування військової сили навіть щодо союзників
Це найрезонансніше твердження.
Данія не стверджує, що США планують атакувати європейські столиці.
Йдеться про інше: їхня ядерна й звичайна стратегія стає жорсткішою, а операції в Арктиці — не завжди узгодженими з партнерами.
Це структурний ризик, а не політичний конфлікт.
Чому Данія зробила такий крок саме зараз
1. Арктика та Гренландія знову стали одним із центрів глобальної боротьби за вплив
Танення льодів зробило Арктику новим геополітичним перехрестям. Тут перетинаються інтереси:
-
США,
-
росії,
-
Китаю,
-
і держав, що володіють ключовими територіями — Данії, Норвегії, Канади.
Гренландія — найбільший острів світу та потенційно один із найбільших ресурсних кластерів XXI століття.
Данія не може не оцінювати американську активність як фактор ризику — навіть якщо вона походить від союзника.
2. Американська політика стала непередбачуваною
Коливання між адміністраціями — від глобалізму до ізоляціонізму, від партнерства до тарифів — роблять США не ворожою, але нестабільною змінною.
Для маленької держави нестабільність союзника — уже ризик.
росія та Китай — головні загрози, але США — окрема категорія
Данія чітко зазначає:
-
росія — пряма військова загроза;
-
Китай — стратегічний суперник з економічними амбіціями;
-
США — союзник, який через власну силу може створювати структурні ризики.
Це три різні типи ризиків.
Європа прокидається: Америка більше не автоматичний гарант миру
Датський звіт формалізує те, що вже відчувають багато європейських столиць:
-
Лондон після Brexit,
-
Париж, який говорить про «європейську стратегічну автономію»,
-
Берлін, що намагається перебудувати Bundeswehr,
-
Скандинавські країни, які прискорено озброюються після вторгнення рф в Україну.
Європа починає визнавати: гарантії США ніколи не були безумовними й вічними.
Йдеться не про конфлікт.
Йдеться про дорослість.
Висновок: Данія не проти США. Данія — за реальність
Включивши Сполучені Штати до списку потенційних загроз, Данія не відмовляється від американської парасольки безпеки. Вона лише точно формулює новий світовий ландшафт:
навіть найсильніший союзник може створювати ризики не через ворожість, а через масштаб і непередбачуваність власної політики.
Саме в цьому й полягає головний сенс нового датського звіту — у тверезості, а не в драмі.
