Корупційна вертикаль в.о. під крилом Прем’єра
24 жовтня на засіданні Ради регіонального розвитку відбулася палка розмова між Президентом Петром Порошенком, прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом та в.о. голови Держгеокадастру Олегом Цвяхом. Президент відкликнувся на заклики бізнесу «не вставляти палиці в колеса» та заговорив про корупцію в Держгеокадастрі.
Прем’єр-міністр наввипередки поспішив взяти ініціативу в свої руки та звільнив в.о. голови Держгеокадастру, а також декількох інших відомств. Перестановки будуть стосуватися вищезгаданої Державної служби геодезії, картографії та кадастру, Державної екоінспекції, а також можливо ДАБІ. Проте, голослівні заяви прем’єра про «смотрящих що лишилися в 2014 році» так і залишаться заявами, адже схема тіньового міністерства створена його протеже Максимом Мартинюком, навряд чи припинить своє існування. Зміняться тільки декларативно відповідальні особи. Корупційна вертикаль надто прибуткова та достатньо налагоджена, щоб її змінювати. Особливої уваги вартий її керівник Максим Мартинюк.
Органи виконавчої влади в Україні багаті на виконуючих та тимчасово виконуючих обов’язки керівників різноманітних служб. Це легкий хід контролю за службою потрібною олігархічним групам людиною. Окремо варте уваги міністерство аграрної політики, де в.о., цього року став Мартинюк Максим.
Максим Петрович – не простий хлопець в чинному уряді. Уродженець Одеси, що в ранньому віці переїхав до Вінниці, він є потужним гравцем «вінницької команди» та протеже Володимира Гройсмана.
Варто зазначити, що «вінницька команда» багато в чому дублює «команду донецьку». З єдиною різницею, що «донецькі» не представлялися борцями з корупцією та реформаторами.
Максим Петрович Мартинюк здобув освіту в місті Вінниця. На початку своєї кар’єри працював в різноманітних структурах. Після близького знайомства з тодішнім міським головою, а теперішнім прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом, почався стрімкий злет Мартинюка по кар’єрній драбині. Коли було вигідно, він обіймав посаду начальника управління охорони водних ресурсів Мінприроди України, а згодом першого заступника начальника Держуправління охорони навколишнього середовища в Вінницькій області. В 2011-2014 роках перепрофілювався в директора Департаменту архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради. Саме в той час, коли на цій посаді потрібен був «обізнаний» чоловік, потрібний для грамотного «освоєння» інвестицій, що надходили до міста.
Золотий час для вінницької команди настав з перемогою Революції Гідності. З призначенням Гройсмана на посаду Віце-прем’єр-міністра України – Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Тоді Максима Мартинюка «підтягнули» до керівництва Державною архітектурно-будівельною інспекцією.
Обіймаючи посаду керівника ДАБІ, підопічні Мартинюка відійшли від практики колишнього голови Рибака, коли вимагалися гроші від усіх підряд, та зупинилися виключно на забудовниках, лишивши в спокої людей, що будують собі приватні помешкання. Нікуди не ділися «широковідомі в вузьких колах» брати Юрій та Олексій Горові, в чиїй відповідальності знаходиться співпраця ДАБІ з правоохоронними органами, та Олексій Ковальов, «оцінщик зі стажем», задача якого формально легалізовувати хабарі, надаючи «консалтингові» послуги по оцінці об’єктів незавершеного будівництва, та правильно оформлювати документи для будівництва.
В 2015 році Максим Мартинюк розпорядженням Кабінету Міністрів України був призначений на посаду Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Призначення його на цю посаду, знову ж таки, пролобіював тодішній спікер Верховної Ради Володимир Гройсман. На посаду першого заступника Мартинюк взяв уродженцю Вінниччини Шемелинець Людмилу Миколаївну, з якою познайомився під час роботи в ДАБІ.
Першим місцем роботи Людмили Миколаївни була Київська міська організація Партії Регіонів. В 2008 року вона безуспішно балотувалася до Київради від Партії регіонів.
«Прихильник грузинської моделі проведення реформ», Максим Мартинюк залишив після себе в Держгеокадастрі «тіньовий» кабінет без таблички, робота якого направлена на «вирішення» проблемних питань з отримання землі. Погодження пакету документів відбувається виключно після оплати згідно «тарифу». Волинський підприємець Андрій Павлишин розповідає: «При оформленні ділянки землі знаходиться «відмазки» і людину перенаправляють до приватної фірми, яка може вирішити питання з документами за гроші». Зазвичай такі контори знаходяться поблизу обласних управлінь Держгеокадастру.
Після того, як Володимир Гройсман обійняв посаду прем’єр-міністра, Мартинюк зробив ще один крок догори по кар’єрній драбині, обійнявши посаду Першого заступника Міністра аграрної політики і продовольства України, а після відставки міністра Тараса Кутового, став виконуючим обов’язки Міністра.
Максим Мартинюк оцінив можливості, які опинилися перед ним, та відчуваючи себе захищеним від будь-яких зазіхань, дружбою з Володимиром Гройсманом, вирішив створити об’єднане тіньове управління по видачі дозвільної документації по найбільшому багатстві України – землі.
Таким чином, Максим Мартинюк об’єднав під своїм наглядом органи виконавчої влади, що відповідають за землю та її використання. В кожній підконтрольній структурі існує своя політика. Так, вартість отримання дозволу на землю в Державній службі геодезії, картографії та кадастру стартує від 300$, а кожен аграрій вимушений платити десятину від вартості вирощеного урожаю. Не рахуючи «відкатів» за отримання державних дотацій для аграріїв. Звітуючи про боротьбу з корупцією в Мінагрополітики, Максим Мартинюк фактично централізує її.
Гроші, отримані від схеми, розподіляються наступним чином: 70% грошей йде до кишені Мартинюка та перенаправляється до людей, які підтримують його на посаді, 30% витрачається на утримання «схеми».
З декларацією Максима Мартинюка можна ознайомитися на сайті Національного агентства з запобігання корупції.
Варто зазначити, що він входить до когорти державних чиновників, що одружені на багатих і успішних дружинах. Його дружина має набагато більше грошових активів, ніж він сам, та є засновницею декількох комерційних структур.
У власності дружини перебувають такі фірми як «121 РІЕЛ ЕСТЕЙТ», «ІВМ-ІНВЕСТ» та «САМ-СЕРВІС», керівником останніх двох є вінничанин Владика Сергій Миколайович.
ТОВ «121 РІЕЛ ЕСТЕЙТ» являється агентством нерухомості, що займається купівлею та продажом нерухомого майна, нерухомістю, організацією будівництва та управлінням майном.
Інші дві фірми, згідно даних єдиною реєстру, мають різноманітні види діяльності, проте основним їхнім КВЕДом є «Надання інших індивідуальних послуг».
Окрему цікавість викликає власність Мартинюка згідно його декларації про доходи. Наприклад, до 2015 року він володів автомобілем Toyota Camry, який продав Чернезі Олександру Михайловичу.
Чернега Олександр Михайлович — уродженець Бердичева та депутат Вінницької міської ради декількох скликань. З 1.12.2016 року обіймає посаду директора архітектурно-будівельного контролю міської ради.
Зараз згідно декларації, Мартинюк не володіє транспортними засобами, проте користується Range Rover Evoque 2013 року, власником якого є Цвігун Віталій Володимирович, що викликає сумнів. Адже навіщо виконуючому обов’язки міністра аграрної політики, при достатньо потужних статках і дружині бізнес-вумен орендувати машину в третьої особи на незрозумілій основі?
Також Мартинюк володіє багатьма земельними ділянками. Двома земельними ділянками він володіє навпіл з Петровським Петром Анатолійовичем, який займав посаду першого заступника начальника головного управління у Хмельницькій області та зараз займає посаду заступника директора державного підприємства «Вінницького науково-дослідного та проектного інституту землеустрою».
Петровський власне і сам є зареєстрованим в с.Селище Літинського району Вінницької області.
Варто зазначити, що тему корупції Мартинюка вже піднімав в лютому 2017 року Народний депутат України від групи «Депутатський контроль» Віталій Купрій.
Проте все закінчилося на етапі виступу з трибуни Верховної Ради України, постів в соціальних мережах та безрезультатних звернень до прем’єр-міністра та національної поліції. Адже фінансові можливості, якими оперує Максим Мартинюк, дозволяють йому закривати очі навіть людині яка протягнула його до влади.
Тому останні заяви Президента та прем’єра так і залишаться просто заявами. Зміна одних в.о. на інших, публічне усунення від виконання обов’язків та перевірка діяльності відсторонених керівників, не зашкодять прибутковій та відточеній схемі збагачення тіньового міністерства. Адже перевірка роботи Держгеокадастру покладена на Міністерство аграрної політики покликана не покарати винних та побороти корупцію, це завдання Мартинюку розібратися хто з виконавців тіньового міністерства «загрався» і зробив їхній з Володимиром Гройсманом бізнес, відомим для Президента України.
На закінчення зазначаємо, що ідея об’єднання декількох державних структур які різні аспекти діяльності пов’язаної з землею в єдину структуру, є безперечним позитивом. Проте, нажаль, це відбувається не для ефективної роботи держави, зручності громадян та бізнесу, а задля отримання керівництвом «тіньового міністерства» прибутку від зловживання службовим становищем, хабарництва та корупції.
