Україна - це клептократія, де лідери ставляться до своїх народів як до особистих скарбничок
«Нью-Йорк Таймс» цього разу написав виважену колонку про Україну. Можливо тому, що її написала Фара Стокман, що раніше працювала в Афганістані, а не у московському бюро, - зазначає журналіст Юрій Ніколов.
Вона дуже цинічно вставила самим США за те, як вони неправильно діяли в Афганістані з корупціонерами, і звідси урок щодо майбутніх дій в Україні, куди підуть великі гроші на відбудову: не стільки насилати сюди заїжджих інспекторів, яким похуй ті аборигени, скільки будувати з самих українців інституції, спроможні встояти в корупційних потоках.
Це дуже резонує з моїм проектом щодо відкриття будівельних кошторисів в Україні. Але про це якось іншим разом. Зараз – про те, що американці справді цінують потяг українського суспільства до боротьби з корупцією. Вони саме цю боротьбу і цінують, а не приховування корупції, якщо ще хтось не пойняв.
УПД. Тільки зараз поняв. Жоден зі згаданих у цій статті не був на форумі YES, який олігарх Пінчук влаштував для когось.
Корупція є екзистенційною загрозою для України, і українці це знають
Президент Байден говорить про поділ світу на автократії і демократії.
З 2014 року українці борються за те, щоб затягнути свою країну до другої категорії.
Революція на Майдані, яка відправила проросійського президента у відставку, не лише звільнила Україну від російського впливу. Вона також була спрямована на те, щоб розірвати зашморг олігархів, які, як і в багатьох колишніх радянських республіках, контролювали все - від телевізійних станцій до політиків у виборчих бюлетенях.
Україна досягає прогресу, що є неабияким подвигом посеред гарячої війни.
З моменту російського вторгнення в лютому 2022 року безліч персонажів - від торговців зброєю до постачальників солдатської їжі - отримують великі прибутки, створюючи корисливі інтереси в затягуванні конфлікту.
Корупція була слоном у кімнаті з моменту вторгнення - непопулярною темою у Вашингтоні, оскільки вона ризикує підірвати американську підтримку, якої відчайдушно потребує Україна.
Але вгадайте, хто не соромиться говорити про корупцію в Україні? Українці.
Ніхто краще за них не знає, якою екзистенційною загрозою може бути корупція, що підриває довіру суспільства та легітимність держави.
Згідно з опитуванням, проведеним Київським міжнародним інститутом соціології цього року, українці вважають корупцію другою найсерйознішою проблемою країни, поступаючись лише російському вторгненню. Вони знають, що повинні викорінити відмивання грошей і вплив олігархів як умову вступу до Європейського Союзу. З початку війни відсоток українців, які кажуть, що готові відстоювати свої права при взаємодії з бюрократами, подвоївся - з 26% у 2021 році до 52% цього року. Це дає надію на те, що українці починають протистояти корупції з тим самим духом, який дав відсіч російському вторгненню.
Юрій Ніколов, засновник новинної онлайн-платформи «Наші гроші», викрив історії про те, що Міністерство оборони України платило величезні націнки за постачання - 46 центів за яйця, які мали б коштувати п'ять центів, 86 доларів за зимові пальта, які коштували лише 29 доларів. Тиждень тому президент Володимир Зеленський звільнив свого міністра оборони Олексія Резнікова, який, хоч і не був особисто причетний до цього скандалу, але був заплямований ним.
Інша українська платформа, BIHUS.Info, викриває дорогі автомобілі та розкішні відпустки, придбані політиками після вторгнення. Вона взяла під приціл Богдана Торохтія, депутата, чия дружина Аліна Левченко в перші дні російського вторгнення, поки інші українці відбивали атаку, задокументувала в Instagram відпочинок на курортах і віллах по всій Європі та на Близькому Сході, що належать до високого класу. Також повідомлялося, що вона була найнята радником керівника державної авіабудівної компанії «Антонов», незважаючи на те, що не мала жодного досвіду в цій галузі. Вона не відповіла на моє прохання про коментар у соціальних мережах. Її акаунт в Instagram відтоді став приватним.
Українські законодавці протидіють перевірці. Понад рік українські правозахисні групи та міжнародні організації, які їх фінансують, закликають уряд відновити декларування статків політиків - вимогу, яка була призупинена в перші дні вторгнення. Минулого тижня законодавці в Києві ухвалили законопроект, який відновлює зобов'язання декларувати статки, але триматиме цю інформацію закритою для громадськості протягом року або довше. Менш ніж за 24 години понад 83 000 людей підписали петицію з проханням до пана Зеленського накласти вето на цей законопроєкт.
«Багато українців незадоволені таким рішенням парламенту, - сказав мені Андрій Боровик, виконавчий директор Transparency International Україна. «Увага дуже велика».
Голова правління некомерційного Центру протидії корупції в Києві, написав нищівну колонку про це рішення в «Українській правді», інтернет-газеті, що базується в Києві. Доступ до декларацій допоміг викрити «топ-корупціонерів», написав він. Тепер законодавці «хочуть зберегти «військові статки» чиновників у таємниці і зняти з себе відповідальність за злочини».
Зеленський намагається переконати українців і країни-донори в тому, що у нього все під контролем. У травні за звинуваченням у хабарництві був заарештований голова Верховного суду України. У червні інший суддя, який сховав хабарів на суму 150 000 доларів у банках з-під солінь і втік з країни до Молдови, отримав 10-річний термін ув'язнення після дивного інциденту, в результаті якого його примусово повернули в Україну.
Цього місяця Ігор Коломойський, олігарх, який колись був губернатором, був заарештований в Україні майже через два роки після того, як Міністерство юстиції США звинуватило його у розкраданні мільярдів доларів з приватного українського банку, яким він володів, і відмиванні грошей шляхом купівлі нерухомості в Клівленді та інших американських містах.
Його арешт зміцнить впевненість української громадськості в тому, що війну з корупцією можна виграти. Але антикорупційні організації в Україні не в захваті від того, як його взяли під варту.
Служба безпеки схопила пана Коломойського до того, як Національне антикорупційне бюро України, яке вважається більш незалежним, отримало таку можливість. Бюро готувалося притягнути його до відповідальності за набагато серйознішими звинуваченнями.
Українському народу слід аплодувати - і підтримувати - за боротьбу з корупцією. Одним із знаків підтримки стала нещодавня зустріч Білого дому з делегацією антикорупційних груп.
Але існує небезпека, що ці арешти послаблять американський ентузіазм щодо війни.
Перш ніж витрачати цілий статок на нового генерального інспектора, ми повинні переконатися, що ми укомплектовуємо штати вже існуючих генеральних інспекторів. (Наприклад, посада генерального інспектора Державного департаменту залишається вакантною вже три роки).
Ми також повинні посилити підтримку українських слідчих, які можуть вимагати підзвітності від свого уряду безстроково, а не створювати американську агенцію, яка з часом зникне.
Це, мабуть, найбільший урок Афганістану. Ми зазнали поразки в Афганістані не тому, що не змогли зупинити корупцію. Ми зазнали поразки, тому що не сприяли розвитку афганських інституцій, які могли б протистояти виведенню американських військ.
Американці були настільки стурбовані викоріненням корупції, що все контролювали на мікрорівні, створивши тіньовий уряд, укомплектований тимчасовими, високооплачуваними консультантами, які підпорядковувалися Вашингтону.
Вони писали гарні звіти, але не були підзвітні людям, які мали найбільше значення: афганцями. Спеціальний генеральний інспектор з реконструкції Афганістану визнав це у звіті, опублікованому цього року:
«З метою боротьби з корупцією, - йдеться в ньому, - американці брали під свій контроль все більше і більше процесів, що, в свою чергу, призвело до відсутності відповідальності афганської місії і матеріально-технічного забезпечення».
Було б краще витрачати набагато менше грошей в Афганістані, але так, щоб розширити можливості місцевих лідерів. Натомість ми витратили понад трильйон доларів на війну, яка закінчилася катастрофічно. Чи має значення, що у нас був спеціальний генеральний інспектор, який чудово задокументував катастрофу?
Звичайно, Україна - це інше місце. Американські чоботи ще не ступили на її землю - поки що.
Корупційні скандали, схоже, пов'язані з українськими, а не американськими грошима. Але уроки Афганістану не втрачені для українців.
Минулого року у статті в Foreign Affairs Тимофія Брика, ректора Київської школи економіки, та Дженніфер Брік Муртазашвілі з Пітсбурзького університету стверджувалося, що країни-донори повинні працювати з місцевими українськими органами влади для відбудови країни замість того, щоб використовувати «величезні армії» іноземних підрядників та неурядових організацій.
Такі методи «підривають інститути місцевого самоврядування, не лише вимиваючи з них найкращі таланти, але й надаючи іноземцям більший вплив на те, що відбувається в громадах, ніж людям, які там живуть», - пишуть вони.
Коли війна в Україні нарешті закінчиться, гроші на відновлення країни, швидше за все, затьмарять все, що ми бачили за своє життя.
Українським інституціям та контролюючим органам краще бути готовими до цього.