Протистояння між міністерством шойгу та федеральною службою патрушева-бастрикіна посилюється. У бункерного диктатора обмежений вибір.
Про це пише група аналітиків з американського дослідницького Інституту Роберта Лансінґа, натякаючи на безвихідь путіна. Фактично, станом на тепер наново коронований узурпатор опинився між двома радикальними баштами Кремля.
Так, минулого тижня спецпризначенці ФСБ затримали заступника ватажка військової банди РФ (заступника оленяра шойгу) Тімура Іванова за підозрою в отриманні хабаря. Сам фігурант кримінальної справи навідріз відмовляється визнавати свою вину, бо розуміє наслідки.
Крім того, за підозрою в отриманні хабаря заарештовано Свєтлану Стрігункову — колишнього першого заступника губернатора Московської області Андрія Воробйова, який теж входить до «команди шойгу». Можна з упевненістю стверджувати, що клан патрушева-бастрикіна намагається приборкати воєнне відомство РФ.
Слід зауважити, як торік у головний (другий після путіна — прим. ред.) московитський чекіст ніколай патрушев взяв на себе значну частину повноважень диктатора, почавши формувати власну вертикаль. Кадровий офіцер КГБ-ФСБ і один зі спонсорів режиму, Сєргєй Чємєзов навіть отримав кілька державних замовлень.
А проте, клан шойгу, який мав вплив на кремлівського бункерного діда у 2012-2022 роках, після посилення позицій гебні, весь цей час намагався зберігати нейтралітет та власні позиції у новій конфігурації влади при дворі путіна. Зрештою, оленяр втратив довіру нових бенефіціарів патрушева-чємєзова, які намагаються отримати максимальну вигоду від контролю над фінансовими потоками, що виділяються на війну проти України.
Цілком імовірно, що патрушев не довіряє колишньому головному рятувальнику РФ, який нині обіймає посаду керівника воєнного міністерства, а рівень політичного впливу шойгу не влаштовує фактичного голову держави. Особисто путін бачить систему управління на московії в рамках відновленої совєцької моделі, яку контролює ФСБ-КГБ.
Водночас медіаагенція «Останній Бастіон» уже повідомляла про те, що чиновництво держави-окупанта намагається показати, що у них «усе дуже добре». Курс рубля стабілізовано, кризи уникнено, санкції обійдено...