Леонід Гайдай: «Оця штукенція сильніша за фалос Ґете»

Автор просить не надто прискіпливо перевіряти поетичний конструктив нижче поданого перекладу, бо на нього не вчилися. Якщо вже дістане наше дилетантство, ось посилання на оригінал.  

В порядність блазня віри я не йму.

Він тричі куплений –

і стільки ж раз продався!

Його душа народжувала тьму

коли він на арені забавлявся.

Фігляр глумився над усім святим,

плював на цноту якось аж затято.

Дурний глядач безхитрісно радів –

бо з клоуном вони були близнята!

«Он як у гримі правду ріже він –

Диви, мурахи бігають по кожі!».

І Мельпомени маска навздогін

ховала лик його тупої рожі…

Цинізм, безстидство, хіть і простота 

виставами «Кварталу» гирували,

а розум, честь, любов і доброта

в антракті очі від Сірка ховали…

Тут блазень править бал! У пеклі – лід,

зелений біс задирливо пустує.

Служивих до корита довгий слід

давно уже Мефісто не дивує…

У пошуках авторства цього звабного вірша з елементами пророцтв на рівні Нострадамуса, що розлетівся мережами, ми, звісно, з пристрастю перелопатили Ґете (за О. Пономарівим – таки не Ґьоте).

Зате натрапили на режисерську знахідку Леоніда Гайдая. Халамидник вставив у стрічку «На Дерибасівській гарна погода» оту соромітницьку фразу, яку ми, не стримавшись, винесли у заголовок.

Перепрошуємо за стиль юзиків з лисими, відчуваємо й неповагу до себе за впливи недоуків. Та стібаємося. Бо у Гайдая, погодьтесь, звучить переконливіше, ніж сумнівне у Сталіна («Ця штука сильніша за «Фауста» Ґете») на адресу панегірика коханню у вірші-казці «Дівчина і смерть» раннього пролетарського Пєшкова.

Відтак, дослідивши народне походження мему «Що? Ґете знав?! За 220 років?!», ще раз орієнтуємо увагу прихильного до нас і здорового глузду читача на майбутні вибори полтавського соцького.

Усьому наївному племені тих, кого ще тримає за поли зелена недолугість, не пізно схаменутися і визнати помилковість ставки на менше лихо. Сто разів розумні люди спростували панів Аристотеля, Юрія Бублика і Олега Пустовгара. Ці троє з дива не сходять, наполягають, що як маєш кланятися лаптю, то лучче вклонись чоботу. Бачите, шановні, тут таке – один раз даси собі слабинку із вилизуванням чиєїсь халяви, слабинка тебе поведе, як хворого Киву партіями.     

Не ганяйте химер від доричного ордеру Альтанки до кукобівського «Златого Міста» – ні мамаєвими, ні іващенковими жданиками не наїсися. Посидьте 22 листопада, як усе прогресивне людство, на самоізоляції, перечитайте «Фауста», та того ж Сталіна, зрештою. Тільки не сподобляйтеся флюгерам – лихо не буває трішки вагітним.