Майстерно розпилити місто – трюк від полтавської «ширки» в міськраді
Під час гулянь на честь Дня міста, представники полтавської міської ради та «експерти» влаштували не аби який піар-хід. Для простого люду була організована «Майстерня міста». Майданчиком для дійства була обрана територія між Краєзнавчим музеєм і музичним училищем (адреса вул. Соборності, 11).
Організатори запросили всіх полтавців прийти і поговорити, як можна покращити місто. Разом із тим не забули про розважальну програму – конкурс малюнків, створення картонного містечка, майстер-класи з виготовлення віночків та сценічних декорацій та костюмів, ігри, конкурси, квести, тощо.
Нібито, враховані всі побажання й примхи цільової аудиторії. Навіть кілька біотуалетів встановили, типу, наблизили рівень проведення аналогічних заходів до європейського (німці ж у співорганізаторах, треба і самим в бруд лицем не вдарити).
Не враховано лише одне – так звана «майстерня» була організована на території колишньої церкви та церковного кладовища.
ДИВНА ЛОКАЦІЯ
«Майстерня міста» організована комунальною організацією «Інститут розвитку міста» Полтавської міської ради. Захід пройшов у рамках спільного українсько-німецько-швейцарського проекту «Інтегрований розвиток міст в Україні» («Integrated Urban Development in Ukraine»).
Тобто, Полтавська міська рада була причетна до заходу на всі 100%. Під міськрадою розуміємо всім добре відому «ширку» – широку коаліцію. Ту саму, яка навесні вивела з власності такого гаряче рідного їм міста 150 га землі. Для цього міський голова Мамай, його заступник Шевченко та Чепурко, секретар Деркач, депутат міськради від «БПП» Матковський & co не пошкодували 5-ти годин свого робочого часу.
Олександр Мамай радіє за протягнуте рішення з відведення 150 га землі
Отож, міська рада в особі вищезгаданих представників долучилася до події. Звісно, їхня мета була не майструвати, але про це згодом.
Перше питання, яке постає перед нами – чому «Майстерню» проводили не в Корпусному парку, а на скромному п’ятачку між Краєзнавчим музеєм і музичним училищем? З погляду логіки, проведення масштабного заходу за участі німецьких і швейцарських товаришів, мало би бути в самому центрі міста. По-перше, так до заходу долучилося б найбільша кількість людей. Як полтавців, так і туристів. По-друге, на задньому плані виднілися будівлі ансамблю Круглої площі, зокрема, міська рада. Коли б це ще слуги народу відмовили собі в безкоштовному піарі?
Виходить ситуація, що новоспечений ресторан «СушиЯ» проводить свій концерту біля Монумента слави, а міська рада з міжнародним проектом обирає закинутий пустир, на якому мешканці історичного центру вигулюють своїх псів. Дивно, чи не так?
ІСТОРИЧНИЙ КОМЕНТАР
На місці, де міська влада полаштувала «Майстерню» раніше розташовувалася Воскресенська церква. Вона, вірогідно, була споруджена у другій половині 17-го століття. У 1773—1775 роках на місці цієї церкви була споруджена нова мурована тепла. Зводилася вона за ініціативи та коштом бунчукового товариша Полтавського полку Павла Руденка. На той час завдяки вигідному розташуванню і виразному силуету вона була однією з головних домінант Полтави.
1902 року церква володіла 200 кв. саженями землі церковної садибної, 7 десятинами 1517 кв. саженями ружної лісової. Парафіян було 177 душ чоловічої та 168 душ жіночої статі. При церкві діяла бібліотека. Мала муровану сторожку. Церкву і дзвіницю було зруйновано 1936 року.
Краєвид із Будинком губернського земства (нинішній Краєзнавчий музей) та храмом Воскресіння. Фото І. Хмелевського, 1915
1971 на місці храму було побудовано корпус музичного училища ім. М. В. Лисенка.
При храмі розташовувалося й кладовище. Про нього нам відомо з історичних й архівних джерел. Цей факт підтвердили й історики «Останнього Бастіону».
Знову ж таки, постає питання про доцільність проведення розважальних заходів на місці історичної пам’ятки, тим паче, на території храму з похованнями монахів?
ЗЕМЛЯ
Відповідь щодо обраного місця можна дізнатися з елементарного аналізу фактів й недавніх подій.
Варто лише поглянути на ситуацію ширше. Буквально, на кілька кроків. По сусідству з Краєзнавчим музеєм розташована телестудія Андрія Матковського, лідера фракція «БПП» у місцевій міській раді. Між полтавців будівля знана як «Гніздо Половинки». Її Матковський (тодішній міський голова) звів на місці спаленого магазину-пекані «Полтавський коровай».
ДЕТАЛЬНО ПРО ЦЕ ЧИТАЙТЕ: Спалене серце «Полтавського короваю»
Зараз Андрій «Половинка» має на порядок менше політичних важелів для підгрібання ласих шматків землі в місті. Зрозуміло, що тепер потрібно ділитися. Про це основні фігури місцевого політикуму подумали заздалегідь, перетасувавши між собою повноваження після переобрання міським головою Мамая (коли варення довго стоїть, про нього кажуть «засахарилась»).
Віджати поки що комунальну територію між музучилищем, музеєм і «гніздом» під силу лише гуртом. Це розуміє як Матковський, так і Мамай з «Рідним містом». Для початку, треба долучити до нього полтавців. Організувати проект – ідея безпрограшна. Чому? Тут доречний приклад з іграми в стилі «екшн». Коли гравцю (публіці, юрбі, масі) імітують повний контроль над грою, ним легше маніпулювати. Він у грі. А правила і хід гри тим часом пишуть організатори. Ось ми й підійшли до міськради з «ширкою».
Депутати Полтавської міської ради Олександр «Саня» Глазов «БПП» і Оксана Деркач «Рідне місто»
Представник «БПП» Солідарності» Віталій Нікіпелов на «Майстерні»
«ШИРКА»
Створивши уявну платформу на пустирі, її можна буде з легкістю передати на баланс кишенькової організації під приводом щорічного проведення різного роду «майстерень». Згодом на комунальній землі виростуть кіоски, павільйони, «гнидники»…. та що завгодно з приватною формою власності. Навіть ще один офіс телеканалу місцевої партії під вибори або чергова багатоповерхівка на кшталт житлового комплексу без прибудинкової території «Кадетського».
Обране під псевдномафстерню місце підійде для всього з вищезазначеного. Про це розуміли всі в «ширці». Тому й віддали Корпусний парк для «СушиЯ» etc. У самому центрі навряд вийде щось вкрасти. На відміну, від центру історичного.
А поки територія між музеєм й училищем «на балансі», на ній можна ставити туалети. Не зважаючи на те, що ще менше ста років тому ця земля належала Воскресенському храмові.
Замасковані в кущиках смітники й туалети
І ще один туалет – на цей раз умовний. Олексій Чепурко «Рідне місто» у спортивному костюмі ФК «Ворскла» пробує себе в інвалідному візку (якийсь дисонанс виникає, ні?). І ненав’язлива реклама фірми «МініМаксі». За весь піар сплачено.
Та це питання самосвідомості й пам’яті, якої, на жаль, так бракує Полтаві.
Гнап Нерушима
