Мінус Зеленський

Опінії
20 травня, 11:55
Мінус Зеленський

Першим з усіх президентів, найвірогідніше, сяде Зеленський

Відомий журналіст, публіцист і блогер

20 травня 2021 року в ДП «Антонов» має відбутись підсумкова прес-конференція Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с) з нагоди другої річниці його вступу на посаду.

Висловлю спільну думку переважної більшості українського народу: якщо два роки назад мільйони виборців з наївним сподіванням вглядались у переможну ходу Шостого Президента України, рік назад переконували себе, що все погано, але не безнадійно, то тепер у всіх у нас лишилось тільки одне запитання до ювіляра: чи дійсно ця прес-конференція стане підсумковою? Скільки ще нам терпіти Всенародно Обраного й чи не має він наміру прискоритись? Мільйони співвітчизників мають наразі до нього одностайне побажання – більше ніколи його не бачити!

За тиждень до фінального концерту, 14 травня, у журналі «Фокус» Найвеличніший письменник Дніпропетровщини (після Леоніда Ілліча Брежнєва) надрукував програмну статтю під геніальним заголовком «Мінус Медведчук. У чому сенс політики деолігархізації в Україні і хто буде наступним».

Це дванадцять балів з плюсом! Довгими тривалими оплесками хочу привітати невідомого мені літературного негра – автора цього шедевру. Ось воно – справжнє мистецтво заголовку! Пам’ятаю, дуже давно, ще до війни, в одному друкованому часописі вийшло розгорнуте інтерв’ю з колишнім керівником Генеральної прокуратури України, ілюстроване великим фото анфас головного героя. Але верстальники допустили помилку: над усміхненою вгодованою мордою обер-прокурора розмістили убивчий заголовок – «Обличчя корупції». Далі можна було не читати. Все було сказано одним реченням…

З авторською колонкою Піаніста приблизно та ж сама історія – далі можна не читати. Талант скінчився на першому реченні. Водночас, на порушене автором запитання «хто буде наступним?», наш клуб знавців дає дострокову відповідь: наступним буде сам Зеленський. Питання в іншому: хто буде наступником?

Для відповіді на це дрібне питання опівночі 6 травня до Києва прибула офіційна американська делегація на чолі з державним секретарем США Ентоні Блінкеним та його заступницею Вікторією Нуланд. Буквально за добу до прильоту керівника американської дипломатії, у відповідь на закиди наклепницької статті «Деякі вагомі причини для війни», Державний департамент США зробив 5 травня офіційну заяву «США та Україна: стратегічні партнери». У заяві було підкреслено, що з 2014 року США вже надали Україні допомогу загальним обсягом більш ніж у 4,6 мільярда доларів і три позикові гарантії по одному мільярду доларів кожна. Відтак, окреслена у статті грошова сума (3 – 5 мільярдів доларів), яку сподівалось випросити керівництво нашої держави під час зустрічі з американськими партнерами, вже отримана Україною, і ми не маємо жодних підстав додатково розраховувати на що-небудь. Блінкен ще був у повітрі, а вже було ясно: райдужних перспектив не варто очікувати. «Грошей нема, але ви тримайтесь!»

Те, що за підсумками київського візиту було ухвалено рішення списати Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с) на смітник, більше не становить жодної військової таємниці і дедалі важче приховати.

Проамериканські дипломатичні джерела приблизно так описують (на їх погляд) бачення Вашингтону подальшого розвитку подій.

Піаністу ніби було поставлено як мінімум два прямих ультиматуми. По-перше, це юридичне «жертвопринесення» Коломойського. Є такий релігійний обряд «Корбан Песах»: засмажити ягня або барана та з’їсти його з мацою на Песах. У наших мусульманських братів це називається «Курбан байрам» – зарізати барана для спільної святкової трапези. Коротше кажучи, наші американські друзі пропонують зробити Коломойського «корбаном». У разі ж продовження підкилимної співпраці зі «злочинним олігархом» не виключаються юридичні переслідування особистих закордонних активів вже самого Зеленського, а потім і його міжнародна делегитімізация як президента.

По-друге, це відставка Єрмака, якого особисто обвинувачують у тому, що в нас постійно виникають розбіжності з лінією США стосовно нашої внутрішньої та зовнішньої політики.  Президент має обрати – або, або…

Найвеличнішому вкотре нагадали про необхідність дотримання гарантій недоторканності та безпечного існування неконституційного й корумпованого НАБУ, який став матеріальною базою і дахом для кількох західних резидентур, численних наглядових рад з астрономічними зарплатами для заїжджих аферистів і пройдисвітів, озвучили вимоги щодо підпорядкування органів правосуддя західним «експертам», продовження так званих «реформ» корпоративного управління тощо. Від того, наскільки будуть виконуватись ці побажання, напряму залежатиме розмір нашої фінансової допомоги з боку МВФ. 

Американські ревізори запідозрили нас у прагненні до незалежності, і всі запевнення Піаніста у протилежному не виглядали переконливими. Його особиста готовність бути беззаперечною маріонеткою поки не ставиться під сумнів, але для них цього замало.

Брифінг у Конторі Опущеного Президента (ОП) виглядав зовсім жахливо. Зеленського було важко відрізнити від молодого Геннадія Хазанова: «…незважаючи на те, що це перша зустріч, відчуття, що вона не перша… я вражений, що [американська] команда прекрасно орієнтується, в тому, що у нас відбувається, прекрасно знає всі деталі, і це великі плюси, хоча в деяких питаннях це напевно і мінуси…»  Одним словом, жарти «не зайшли»…

Підбиваючи підсумки, Найвеличнішому дали строк до вересня-жовтня цього року, коли має знов приїхати Вікторія Нуланд і як сувора шкільна вчителька перевірити виконання домашнього завдання. Далі, або «студент» перескладає іспит, або відрахування…

Найсумніша новина для керівництва держави: під час візиту американці оглянули лаву запасних гравців. Першим номером у цій команді досі перебуває Сивочолий Гетьман. Перша й головна ставка досі, незважаючи на всі викриття, плівки, свідчення – це Петро Олексійович Порошенко. Людина зі сталі та лайна. І ніякі вульгарні натяки окремо взятого в заручники українськими спецслужбами судді Чауса цього не зможуть похитнути.

Дуже показовими були деякі дипломатичні жести. Всупереч усім протоколам, державний секретар Блінкен спочатку зустрівся, начебто, з керівниками парламентських фракцій, але без перекладача ця зустріч швидко перетворилась на самміт Порошенко-Блінкен. І тільки потім коротка розмова з тимчасовими орендарями приміщення на Банковій.

Але один Армавір – це і багато, і замало. Ми всі розуміємо, що його шанси вдруге обратись дуже примарні. Потрібні ще запасні кандидати в гетьмани. Саме з цією метою під час візиту, у готелі «Хаятт», Вікторія Нуланд провела оглядини претендентів на княжіння. Кажуть, що машини здобувачів американської прихильності заїжджали через підземний гараж, а співбесіди проводилися в конфіденційній обстановці. Відкритий coming out зважився зробити тільки Кличко і відразу потрапив під об’єктиви фотокамер. Прізвища двох інших поки залишаються козирними картами в прикупі, але це, за твердженням «джерел», дослівно: «…не Разумков, не Тимошенко, не Смешко і ніхто з «Голосу».

Підтвердженням серйозності пліток про майбутнє президентство Кличка стали масові обшуки київських міських комунальних підприємств та ранішній візит слідчих СБУ 18 травня у будинок, де мешкає Кличко. Контора незграбно виправдовувалась: ніби не до мера, а в сусідню квартиру. Ми так і зрозуміли. А чого дзвонили в двері? То мабуть хотіли залучити як понятого!

Цікаво, хто ж інші двоє «з прикупу» таємних здобувачів гетьманської булави? Знав би прикуп – жив у Сочі! Чи в Ростові…

Ось на такій мінорній для Зеленського ноті завершився довгоочікуваний візит державного секретаря Ентоні Блінкена на батьківщину предків.

Мало того, що під час самих переговорів наші американські друзі неодноразово підкреслили нездійсненність у найближчому майбутньому набуття Україною повноцінного членства ані в ЕС, ані в НАТО.  Враження від зустрічі з Одним з Найвеличніших Лідерів Світу (с) настільки міцно вплинули на світогляд вашингтонської верхівки, що упродовж всього двох тижнів Білий Дім прийняв незбагненне рішення – відмовитись від санкцій проти компанії-оператора будівництва газопроводу «Північний потік-2» Nord Stream 2 AG і його генерального директора, старого знайомця Путіна й колишнього офіцера східнонімецької розвідки Маттіаса Варніга, обмежившись символічними санкціями проти чотирьох морських суден та їх капітанів, що безпосередньо займаються укладкою труб. Американці не просто підклали Зеленському свиню. Вони ще обрали час і спосіб: на відміну від німецького уряду, що підтвердив міністр закордонних справ ФРН Хайко Маас, ми дізнаємось про це із газет, за добу до підсумкової прес-конференції Найвеличнішого.

Але свині для Зеленського на цьому не скінчилися.

Центральна американська газета «The Washington Post» 17 травня надрукувала розгорнуту статтю під знущальним заголовком: «The U.S. and NATO promised to protect Ukraine. If Ukraine is the aggressor, all bets are off», або в перекладі: «США та НАТО пообіцяли захистити Україну. Якщо ж Україна є агресором, усі обіцянки скасовуються». Це вже була відповідь, як кажуть, у самісіньке око, на пропозиції глави держави за певну кількість американських грошових знаків організувати імітацію бойових дій на Сході України, щоби поставити Німеччину на розтяжку і припинити будівництво газопроводу «Північний потік-2». Власне кажучи, цей друкований голос офіційного Вашингтону не просто пояснив поворот американської політики на 180 градусів у питанні санкцій. Це ще був привіт Єрмаку, Резнікову, Данілову та іншим: лохів будете розводити в іншому місці! Можете й далі орати ваші городи…

Приголомшений фіаско на міжнародній арені, Піаніст скомандував скликати чергову сходку РНБОУ. Командувач парадом – головний спеціаліст з продажу цуценят під виглядом вовченят Олексій Данілов… Є у деяких шахраїв така звичка: нащо робити складно, якщо можна просто? Нащо шукати вовків, якщо можна продати собак. Яка різниця?..

Вочевидь, міркуючи над темою боротьби з олігархами та американським домашнім завданням «студенту» Зеленському віддати на заклання свого старого знайомця «Бєню», могли цілком логічно прийти до наступного висновку, що лежить на поверхні: яка з рештою американцям різниця, кого з олігархів принести в жертву? Давайте порахуємо: Ахметова можна? Ні, не можна! Внески робить регулярно, поводить себе тихенько, контролює енергетику, горно-металургійну сферу економіки. Зачепимо визволителя міста Маріуполь – він спокійно скаже «Окей, викреслюю!» і перенесе лінію фронту зі східної сторони Маріуполя на західну

Що йому та лінія фронту – по обидва боки його люди. Де захоче – там і намалює. Хоч уздовж Маріуполя, хоч поперек… Авакова можна? Не те, що не можна, а навіть його прізвище Зеленському вголос назвати – можна обісратись… Пінчук? Та ви що, як так можна?! Це ж рідний з рідних, не просто головний донор, а замісник мамкіної цицьки. Ще й зі зв’язками у Демократичній партії США. Порошенко? Можна спробувати, але це ж як бочка з лайном: обісре й утопить в гівні. До того ж давній знайомий Байдена…

Тоді кого? А давайте Медведчука! Бо його ніхто не любить, його не шкода, і американцям приємно. Нехай Медведчук стане «корбаном» замість Коломойського! Саме до дня його посадки за грати Найвеличніший письменник Дніпропетровщини приурочив свій пасквіль для журналу «Фокус».

Інша річ, що американцям цей «корбан» не потрібен з очевидних причин: їх війна проти Коломойського обумовлена зовсім не тим, що він олігарх, а тим, що він непідконтрольний олігарх, потенційний спонсор Зеленського. Аби вибити найменший грунт самостійності з-під ніг президента, загнати його в загін виключно тих олігархів, які напряму контролюються (Пінчук) або вразливі (Ахметов) від впливу США, – ось головна задача.

Хіба Медведчук збирався фінансувати Зеленського? Нащо він тоді американцям? Той же Ахметов тримає всі свої активи, яхти, вілли на Заході. Там же, де й ринки збуту металу. Якщо постане дилема: кого Ахметов більше боїться, Росію чи США, то відповідь очевидна – американці його за три хвилини в баранячий ріг скрутять. Він не може бути надійним партнером Росії в глобальних справах. Інша річ Коломойський – йому вже нема чого втрачати. На Захід мости всі спалені. Якби Зеленський раптом вирішив збунтуватись проти МВФ, як це зробив герой серіалу «Слуга Народу» Голобородько, то «Бєня» міг би гіпотетично стати тим опортуністом, хто профінансує перетворення Зеленського в Голобородька. Звісно, що цього ніколи не трапиться з іншої причини: реальний «Голобородько» на це ніколи не наважиться…    

До речі, стосовно Медведчука, аби потім не вертатись. Коли вже Шостий президент, шкодуючи за великими драматичними ролями, вирішив у реальному житті зіграти Дона Корлеоне з «Хрещеного батька», то нагадаю йому слова Другого президента і земляка Леоніда Даниловича Кучми: «У наш час гарантію не дає навіть похоронне бюро!» Нумо, хто знає, що малось на увазі? Фахівці «некласичних наук» вже здогадалися. Фраєрам пояснюю: коли «мінусуєшь» людину, то в наш підступний час навіть свідоцтво про смерть не дає гарантію виконання «замовлення». Хіба якщо сам закопаєшь…

Я би Піаністу, чисто по-людські, порадив бути обережнішим зі словами типу «Мінус Медведчук», бо його можуть невірно витлумачити. У ті доісторичні часи, коли він ще сцявся у підгузники, Віктор Володимирович вже активно «мінусував» людей, працюючи адвокатом.

Ніколи не треба завчасно казати гоп… Бачите, ОГПУ дала штангу і замість тріумфального затримання Медведчука з альтернативою нечуваної застави 300 мільйонів – він показав владі середній палець і поки спокійнісінько безкоштовно перепочине в ліжку з Оксаною…

Але й на цьому «зелені» свині не скінчилися. 20 травня взагалі обіцяє стати Днем політичної свині. На додачу до всіх цих негараздів Найвеличнішого підстерігає ще один п@здець – це поки що живе тіло побіжного екс-судді Миколи Чауса.

Я не буду переповідати усю його сумну історію життя у вигнанні. Зауважу тільки, що бойова група українських «розвідників» була повністю викрита слідчими молдавської поліції. Ми сміємося з Петрова й Боширова, а це ще гірше. Поки про долю Чауса не було слуху й духу, то українську владу, її вище керівництво, можна було обвинувачувати хіба що в безсердечності по відношенню до зниклого судді, решту списати на підступи ворогів. Але після того, як Чаус виклав 16 травня своє перше відео в телеграм-каналі, приурочене до візиту міністра закордонних справ Молдови Аурелію Чокою до України, і ще більше після того, як малохольний Кулеба, помилково висунутий на посаду міністра закордонних справ, прокоментував це відео, з’явилися конкретні матеріальні докази причетності вищого керівництва держави до викрадення і утримання Чауса як заручника з метою спонукання його до відповідних публічних заяв викривального спрямування. Яким же ж треба бути міністром-дегенератом, щоби на брифінгу заявити:

«Знаєте, в кримінальних провадженнях є таке поняття «нововиявлені обставини» і цей відеозапис, безумовно, є нововиявленою обставиною, і вона потребує додаткового аналізу і змінює картинку того, про що останні тижні активно писали насамперед молдавські й значною мірою (можу абсолютно впевнено заявити) проросійські ЗМІ, нав’язуючи не трохи іншу картину реальності громадській думці».

Цим самим Кулеба, по-перше, визнав, що має прямий інтерес в примушуванні Чауса як заручника до здійснення публічних заяв певного змісту. Ця картинка, щоправда, ані трохи не міняє правову кваліфікацію протиправних дій тих, хто викрав і силою утримує Чауса в неволі, спонукаючи його до виконання наказів викрадачів.

Але далі ця історія може піти ще гіршим шляхом – шляхом Георгія Гонгадзе… Я дивлюсь в застиглі, смертельно перелякані очі нещасного судді Чауса й розумію, як же він хоче жити! Та він скаже на камеру все, що завгодно. Все, що його примусять. Аби тільки вийти звідти живим. Але і він, і ми з вами розуміємо, що шансів на це дуже мало, бо ніхто не зможе дати гарантію викрадачам, що Чаус не почне говорити щось своє, зовсім не передбачене сценарієм. Після появи 19 травня другого відео Чауса, де він обіцяє упродовж 10 годин випустити в ЗМІ якийсь убивчий компромат, сюжет стає ще більш хвацьки закрученим. Тепер заручника Чауса намагаються прив’язати його до прес-конференції Зеленського, створити враження, що викрадачі Чауса грають в інтересах та на замовлення президента.

Чи усвідомлює Зеленський, що підкинутий труп Чауса змете його, і всю його владу наче лавиною. Президент, по суті, наразі сам опинився у статусі заручника викрадачів судді Чауса, і вони можуть робити з ним що завгодно. По суті, президент Зеленський перебуває одночасно у двох статусах – і злочинця, і заручника у злочинців.

Ми вже писали, що першим з усіх президентів, найвірогідніше, сяде Зеленський. Якщо з Чаусом щось трапиться – то сяде довічно. 

Читайте також:
США і ФРН як партнери-ґаранти суб'єктності України підготували нам нову роль. Вона нагадуватиме розтерзану ґвалтівниками жертву.
23 липня, 13:02
"І не дивуйтеся діям Німеччини і США. Вони завжди так робили, особливо демократи"…
22 липня, 19:38
“Кожна маленька пожертва у спільній національній підтримці зробить те саме, що ми зробили з фільмом "Незламні" – кіно побачить світ!”
21 липня, 15:30
Святкування 30 років відновлення Незалежності: індикатором ставлення до України буде рівень представництва держав.
20 липня, 21:04
На головну посаду у Північноатлантичному альянсі нині претендують Даля Ґрибаускайте, Керсті Кал'юлайд і Колінда Ґрабар-Кітарович.
19 липня, 14:00
Несподіваний ґеополітичний розворот Зе-команди у бік КНР може зіграти лихий жарт не так із владою, скільки з Україною у цілому.
19 липня, 10:16