Мультфільми та війна
Чому розрекламоване путіним озброєння не помічено на фронті?
Росія застосовує у війні проти України озброєння всіх епох — від нових танків Т-90М та ракет «Кинжал» до гаубиць часів сталіна. Але вже скоро пройде два роки з початку повномасштабного вторгнення, а російська армія досі не продемонструвала в бою багато видів озброєнь, про які кремлівська пропаганда трубила протягом багатьох років перед вторгненням (а деякі зразки з помпою демонструвалися путіним у знаменитих «мультиках»). посланні до Федеральних зборів).
The Insider згадує найзнаменитіші зразки путінських «вундерваффе», які так і не дісталися до фронту (або дісталися, але в незначних кількостях).
«Гіперзвукова ракета»
1 березня 2018 року путін у своєму «посланні до Федеральних зборів» несподівано почав демонструвати на екрані мультфільми з якоюсь новою чудо-зброєю, яка ось-ось з'явиться у росії на озброєнні. Деякі з представлених видів нової зброї були заявлені як гіперзвукові (тобто здатні здійснювати політ в атмосфері зі швидкістю понад 6000 км/год та маневрувати з використанням аеродинамічних сил).
Як виявилося, це був лише початок мультсеріалу, який розтягнувся на роки: у липні 2018 року нова серія на ту саму тему була продемонстрована Міноборони московії, у 2019 році путін знову розповів про ті самі озброєння Федеральним зборам.
У 2020 році він розповів, що «гіперзвукова зброя знівелювала протиракетну оборону США», а у 2021 році пообіцяв, що гіперзвукові ракети морського базування з'являться на озброєнні вже у 2022 році. У 2022-му московія напала на Україну, але й тоді російської гіперзвукової зброї світ так і не побачив.
Через рік після повномасштабного вторгнення, у березні 2023 року путін заявляв: «У нас у 2014 році не було гіперзвукової зброї, а зараз є. Так, ми її не застосовуємо власне, але вона є». Що ж це за зброя і чому росія її не застосовує?
У своїх мультфільмах путін представляв кілька типів гіперзвукової зброї. Один з них — міжконтинентальні ракети «Авангард» — уже нібито стоять на озброєнні, але оскільки така зброя розрахована на випадок ядерної війни, перевірити, чи існує вона і правда в природі, неможливо (у мультиках була й інша «стратегічна» зброя — «Буревісник», у якого як двигун виступає малогабаритна ядерна енергоустановка, але ця ракета не гіперзвукова і теж не застосовується в нинішній війні, оскільки призначена для ядерних ударів).
Інше гіперзвукове «вундерваффе» — ракета 3M22 «Циркон», вона теж нібито прийнята на озброєння і нею нібито оснащений фрегат Північного флоту «Адмірал Горшков», але оскільки ракета протикорабельна, а флоту в України немає, то її в бою ніхто не побачив.
Єдина ракета з путінських мультфільмів, яка підходила для війни в Україні, була ракета повітряного базування «Кинжал», і її бойове застосування ми справді побачили. Проблемою «гіперзвукової» ракети «Кинжал» стало те, що вона виявилася не гіперзвуковою і такою, що збивається.
9-C-7760-Е «Кинжал» — російська аеробалістична ракета, що запускається з модифікованих винищувачів-перехоплювачів МіГ-31К та МіГ-31І, а також зі стратегічних бомбардувальників Ту-22М3М та Ту-160.
По суті, «Кинджал» є не більш ніж модифікацією добре відомої ракети комплексу «Іскандер», призначеної для повітряного пуску. «Кинджал» не відповідає сучасному значенню терміна «гіперзвукової ракети» — хоча і досягає на певній ділянці траєкторії гіперзвукової швидкості (тобто більш ніж у п'ять разів перевищує швидкість звуку), він не здатний маневрувати на таких швидкостях, на відміну від, наприклад, «Авангарду», який нібито вже стоїть на озброєнні.
«Кинджал», як і будь-яку балістичну ракету, справді складно збити більшістю систем ППО, призначених для боротьби з менш швидкісними цілями (на кшталт літаків та крилатих ракет).
У ході російського повномасштабного вторгнення в Україну військові рф неодноразово заявляли про успішне застосування «Кинджалів» по різних українських об'єктах. Ситуація кардинально змінилася після передачі американських зенітних ракетних комплексів Patriot.
Зіткнувшись із невдачами під час війни у Перській затоці, США адаптували їх для боротьби з балістичними ракетами. В результаті після чергового обстрілу Києва в ніч на 4 травня мер міста Віталій Кличко позував із бойовою частиною «Кинджала» (її впізнали за подібністю до уламків ракети того ж типу, що впала на Ставропілля у вересні 2022 року).
Незабаром ЗСУ прозвітували про те, що збили вже шість «Кинджалів». Російські сили намагалися завдати удару по самих ЗРК Patriot, проте в результаті виявилася пошкоджена лише одна з машин комплексу, яку вдалося відновити на місці.
Хоча «Кинджали» виявилися зовсім не тим, що обіцяв путін у своїх мультфільмах, вони продовжують становити загрозу через обмежену кількість комплексів Patriot.
Наприклад, 11 серпня українським засобам ППО вдалося збити лише одну ракету з чотирьох, а решта потрапила до району аеродрому Коломия в Івано-Франківській області.
Своїми успіхами «Кинджал» багато в чому завдячує постачанням іноземних комплектуючих. За даними міжнародної експертної групи Єрмака-Макфола, при виробництві ракети використовується не менше 48 іноземних компонентів, переважно виробництва США.
Ці компоненти поставляються до росії через компанії, які, як нещодавно з'ясував The Insider, досі не внесені до іноземних списків санкцій.
Танк Т-14 «Армата»
Перспективний танк «Армата» — мабуть, найбільш розпіарений російський «довгобуд», який став об'єктом безлічі жартів і мемів. Розробка універсальної платформи (на базі якої, окрім танка, також передбачалося створити БМП та ремонтно-евакуаційну машину) почалася на «Уралвагонзаводі» ще 2009 року.
У російських профільних медіа танк називали «невидимкою» та «машиною сетецентричної війни» з можливостями постійного обміну даними з іншими машинами та підрозділами. З нововведень, порівняно з радянськими моделями, можна відзначити підвищену захищеність екіпажу, який знаходиться не в вежі, а в бронекапсулі в носовій частині танка, а також комплекс активного захисту «Афганіт», здатний збивати протитанкові ракети на підльоті.
Вперше танк продемонстрували широкому загалу на параді на Червоній площі в 2015 році (тоді новинка заглохла прямо на репетиції). Плани виробництва були найамбітнішими: передбачалося поставити у війська 2300 «Армат» до 2020 року. Однак у серійному виробництві танк було запущено (якщо вірити «Ростеху») лише наприкінці 2021 року. Частково це пов'язано з неможливістю довести до розуму принципово новий двигун (до «Армати» всі радянські та російські танкові двигуни являли собою розвиток двигуна Т-34).
У контексті війни з Україною «Армата» засвітилася лише на відео з танкового полігону в Казані, де досить бадьоро розтинала по бруду повз мобілізованих.
У квітні 2023 року джерело РІА «Новини» повідомило про застосування танка в зоні бойових дій «для ведення вогню за українськими позиціями» — ймовірно, мається на увазі популярний в умовах нестачі артилерії вогонь із закритих позицій, де танк фактично виконує роль самохідної зброї. Дивно, але за останні пів року українській аеророзвідці жодного разу не вдалося виявити невидиму «Армату» — що, мабуть, підтверджує стелс-якості танка, адже неможливо запідозрити джерело РІА «Новини» у брехні.
Броньовані бойові машини «Курганець-25»
Подібно до того, як «Армата» була покликана замінити в російській армії радянські танки, уніфікована платформа «Курганець-25» розробки корпорації «Ростех» мала прийти на зміну звичним БМП і БТР. Розробка платформи велася від початку 2010-х років. БТР Б-10 та БМП Б-19 на основі «Курганця» також вперше показали у 2015 році разом із «Арматою».
Серед переваг платформи називалися покращене бронювання (у тому числі протимінне), ізоляція екіпажу та десанту від боєприпасів та озброєння, комплекс активного захисту та дистанційно керований бойовий модуль із гарматою або кулеметом (останнє було досить давно реалізовано, наприклад, на українському БТР-4).
Проте доля «Курганця» склалася не краще за «Армату». Вперше публіці дозволили подивитися на БТР Б-10 поблизу виставки «Армія-2022». 2018 року машини тільки проходили попередні випробування, а 2023 року стало відомо, що дослідно-конструкторські роботи не завершені — на платформі довелося переробляти шасі.
Самохідна артилерійська установка 2С35 «Коаліція-СВ»
Розробка перспективної самохідної артилерійської установки розпочалася у 2002 році у ЦНДІ «Буревісник» у відповідь на нові зразки артилерії країн НАТО (такі як американська M109A6 Paladin та німецька Panzerhaubitze 2000). У ході проєктування конструкція зазнала значних змін — спочатку взагалі передбачалося, що установка матиме відразу дві 152-міліметрові гармати, але потім таки зупинилися на одному.
Особливість «Коаліції-СВ» полягає у повній автоматизації процесу заряджання та наведення, на відміну від багатьох артилерійських систем, де ці операції екіпаж виконують вручну. Подібного рівня автоматизації досягнуто хіба що в шведських колісних САУ Archer, які нещодавно були помічені на озброєнні ЗСУ.
Розрахунок «Коаліції-СВ» знаходиться в бронекапсулі, звідки і керує механізмами установки. Крім того, ця установка здатна вести стрілянину в режимі «шквал вогню», коли снаряди за рахунок різної маси заряду та траєкторії досягають мети одночасно (та ж функція реалізована в Panzerhaubitze 2000 або російській «Мста-СМ2»). Заявлена дальність стрілянини звичайним снарядом становить 70 км, що значно перевищує цей показник більшість сучасних зразків артилерії.
Установка стала черговим довгобудом, 2010 року тодішній заступник міністра оборони навіть говорив про закриття дослідно-конструкторських робіт. Проте розробка продовжилася, і «Коаліція-СВ» дебютувала на публіці під час того ж параду на Червоній площі 9 травня 2015 року. У 2017 році в Міноборони обіцяли завершити державні випробування у 2019 році та налагодити серійний випуск із 2020 року.
У 2019 році з'явилася інформація про виготовлення дослідної партії установок. Проте ці машини, схоже, не брали участі у вторгненні в Україну. Держвипробування, всупереч обіцянкам Міноборони, розпочалися лише у грудні 2021 року та тривали аж до нинішнього жовтня. Водночас про початок серійного виробництва повідомили ще у серпні — при цьому український військовий експерт Андрій Тарасенко вважає, що на росії відсутні заводи, де можна було б розгорнути серійне виробництво.
Крім того, Тарасенко критикує «Коаліцію-СВ» за «архаїчний розвідувальний контур» та велику кількість «неперевірених навіть у світовій практиці рішень», які розробники «запхали» у нову установку. У чомусь з ним згодний і російський провладний експерт Геннадій Альохін, який зазначає, що «якщо батареї, дивізіони та самохідні артилерійські полки гаубиць 2С35 «Коаліції-СВ» не будуть комплектуватися БПЛА як засобами розвідки та коригування вогню, замкнутими в єдиний розвідувально-вогневий контур, який функціонує в режимі реального часу, то в повному обсязі використовувати високі тактико-технічні характеристики «Коаліції-СВ» не вдасться».
Винищувач Су-57
Новий Су-57 пропаганда називає винищувачем п'ятого покоління, протиставляючи його американським F-22 і F-35 та китайському J-20. Втім, саме визначення викликає у багатьох сумніви — можливо це просто маркетинговий хід. Серед якостей таких винищувачів називають надманевреність, здатність підтримувати надзвукову швидкість, малу помітність в інфрачервоному та радіолокаційному діапазонах, обмін повним набором даних з іншими літаками та системами, покращену автоматику пілотажу, можливості ретрансляції зв'язку, виявлення та цілевказівки тощо.
Але більшість таких можливостей певною мірою є і винищувачів попереднього, четвертого покоління, особливо західних з їх інтегрованими системами зв'язку. Крім того, є певні сумніви, що Су-57 відповідає заявленим критеріям, тим більше, що в ньому досі використовується двигун, розроблений у 2000-х роках, а так званий двигун другого етапу (який передбачається встановлювати з середини 2020-х) досі «вимагає доопрацювання».
Попри на постачання перших серійних винищувачів та повідомлення про їхню участь у сирійському та російсько-українському конфліктах, літак досі не існує в остаточному, задуманому конструкторами варіанті.
Хоча розробка стартувала у 2001 році (раніше він був відомий як Т-50 або «ПАК ФА»), а перший політ перспективного винищувача був виконаний ще 2010-го, до 2020 року льотні випробування ще тривали. Заради справедливості варто відзначити, що розробка американських винищувачів п'ятого покоління F-22 Raptor і F-35 Lightning II також була пов'язана з величезними затримками, множинними дефектами та збільшенням бюджетів.
Перший великий контракт на постачання 76 винищувачів Су-57 для ВКС московії було укладено лише у 2019 році. Однак перший серійний літак, який мали прийняти на озброєння, розбився в грудні того ж року, а перша машина надійшла у війська лише через рік. Як повідомляє американське видання Military Watch Magazine, до 2024 року московія розраховує ввести в дію 22 Су-57. В Об'єднаній авіабудівній корпорації обтічно говорили, що у 2023 році виробництво Су-57 вдалося наростити у кілька разів, проте цифри зі зрозумілих причин названо не було.
У будь-якому разі ефективність Су-57 на нинішньому етапі російсько-української війни не цілком очевидна (хоча у березні 2023 року стверджувалося, що одному з них вдалося збити український фронтовий бомбардувальник Су-24). Поспішне оснащення Су-57 крилатою ракетою великої дальності свідчить як мінімум про те, що, незважаючи на заявлену малопомітність, літак не наважуються застосовувати у зоні поразки українських засобів ППО. Його ймовірне майбутнє — стати платформою для далекобійної зброї, як зараз уже застосовуються Су-34 з плануючими авіабомбами.
Бойова машина підтримки танків (БМПТ) «Термінатор»
БМПТ — ще один зразок сучасних російських озброєнь, який брав участь у повномасштабній російсько-українській війні практично з самого початку, проте через малосерійність не справив жодного помітного впливу на перебіг бойових дій. Втім, тут зіграли роль і деякі недоліки, що виявилися, і незрозуміла тактична роль інноваційної машини.
Концепція окремої бойової машини для ураження піхоти з протитанковими засобами на відкритій місцевості та в міській забудові виникла ще в СРСР у 1980-х роках. На розвиток подібних проектів, очевидно, вплинуло ситуативне використання з метою самохідних зенітних установок «Шилка» з чотирма 23-міліметровими гарматами в Афганістані та Чечні. Розробки, що призвели до створення сучасної БМПТ, велися із середини 90-х років. Підсумковий зразок був змонтований на танковому шасі і мав безлюдну вежу з двома 30-міліметровими гарматами та пусковими установками протитанкових ракет «Атака», а також двома встановленими в корпусі автоматичними гранатометами АГ-17Д. Така різноманітність озброєння вимагала збільшення екіпажу до п'яти осіб.
Незвичайна машина постійно критикувалася, причому навіть у відносно провладних виданнях. Заявлялося, що озброєння вежі не дає переваг перед звичайними броньованими бойовими машинами на зразок БМП-2 або БТР-82А, а автоматичні гранатомети обмежені в дії через малорухливість. Зазначалося, що, незважаючи на відносно високу захищеність машини (БМПТ виконується на шасі танка Т-90 з динамічним захистом «Релікт»), озброєння вежі (гармати та протитанкові ракети) захищене хіба що від куль та дрібних осколків. Крім того, системи управління вогнем не дають «Термінатору» переваги у швидкості виявлення та ураження цілей порівняно з танками, що супроводжуються.
Ймовірно, саме описані недоліки, а також «дивна» концепція, яка не вписувалася в класичну організацію загальновійськового бою (де роль підтримки танків виконує піхота, а танки, у свою чергу, підтримують піхоту), призвели до того, що 2010 року (вже після постановки на озброєння) Міноборони відмовилося від закупівлі БМПТ. Однак потім проект реанімували, і в 2018 році було заплановано відправити до 90-ї танкової дивізії десять машин для проведення випробувань. Чим закінчилися ці випробування, невідомо, але до початку повномасштабного вторгнення рота БМПТ у 90-й танковій дивізії (офіційно сформованій у 2021 році) виявилася єдиною у російській армії.
У лютому 2022 року БМПТ разом із рештою техніки 90-ї танкової дивізії вирушили до кордонів України. Проте «Термінатори» не були помічені у лавах з'єднання під час наступу у Чернігівській та на північному сході Київської області.
Перша поява БМПТ на фронті була відзначена лише у травні в районі Сєвєродонецька на початку боїв за це місто. Згодом «Термінатори» кілька разів світилися в лавах російських військ, у тому числі (уже з протидроновим козирком) під час наступу в жовтні цього року на Авдіївку. За даними проекту Oryx, за час бойових дій як мінімум одну БМПТ було знищено і ще дві отримали пошкодження.
При цьому практично в жодному відео за участю «Термінаторів» ці машини не виступають у заявленій ролі підтримки танків у бойових діях. Віктор Мураховський (який у 2010 році записав БМПТ разом із «Коаліцією-СВ» у застарілу техніку), коментуючи чергове відео застосування «Термінатора», дивується: «Танки де? Які в атаці мають підтримуватись БМПТ?». Доходить до застосування машин із закритих позицій — тобто для вогню «за обрій» в якості імпровізованої самохідної артилерійської установки.
Таке дивне використання машин може бути обумовлене вищезгаданими недоліками. Російські військові хвалять БМПТ за живучість, проте компонування вежі зі слабко захищеними озброєннями має бути вкрай вразливим для FPV-дронів (одна з машин дійсно була вражена такими безпілотниками, правда, за повідомленням командира БМПТ, їх врятували мішки з піском, які порвалися і погасили пожежу).
Крім того, військовий експерт Райан Макбет зазначав, що у БМПТ при стрільбі «гуляють» стволи обох гармат, що має позначатися на точності.
Проте, незважаючи на виявлені недоліки, виробництво БМПТ на Уралвагонзаводі станом на 2023 рік тривало — при цьому, як зазначає Андрій Тарасенко, зважаючи на номер у партії, на кінець вересня ще не завершилося складання шостої машини за рік. Таким чином, навіть якщо недоліки «Термінатора» будуть усунуті і для нього все ж таки знайдеться тактична ніша, ці машини навряд чи зможуть серйозно вплинути на хід війни просто через малу кількість.
