Мундіаль-2018 як надзвуковий стратегічний бубон
Більше впевнені, ніж припускаємо, що підписанти нашого сайту Останній Бастіон переважно національно налаштовані громадяни і суттєво відрізняються від зграї малописьменних і невихованих завсідників чатів деяких інетвидань на кшталт «Полтавщини» з очевидними симптомами наслідків важкого дитинства. Тому ми до вас, колеги, за підтримкою.
Шість тисяч українських футбольних фанатів, не застрахавшись загрози бути убуцегареними за вже підготовленими завбачливими феесбешниками звинуваченнями у шпигуванні, тероризмі, розп'ятті маленьких казанських хлопчиків-сиріт і вирубуванні березняків під Саранськом, планують відвідати мокшанський мундіаль і донесхочу наживо повболівати за Роналду, Мессі, Неймара і Грізманна. Свою, м'яко кажучи, непатріотичну поведінку хлопці виправдовують зручним за всіх часів і режимів конформістським слоганом: «Спорт – поза політикою». Ще й відсилають до «матчу смерті» вісьмох київських «динамівців» у складі команди «Старт» хлібозаводу №1 з командою німецьких зенітників «Flakelf» у 1942 році.
Принагідно зауважимо, що порівняння, на нашу думку, слушне. Розтиражований ще радянською і підхоплений імперською російською пропагандою «подвиг» насправді був не надто героїчним епізодом. Так, наші хлопці не виконали наказу штандартенфюрера «злити» матч німецьким зенітникам і вирвали перемогу з рахунком 5:3, за що й були буцімто вже наступного дня розстріляні у Бабиному Яру. Історики з'ясували: колишні гравці «Динамо» (восьмеро) та «Локомотива» (троє) цілком добровільно погодились на пропозицію окупантів пограти у футбол з командами німецького вермахту та його угорських сателітів. І тут присутні усі ознаки швидше колабораціонізму, ніж руху опору. Світлина учасників «матчу смерті», знята після його закінчення, рясніє обопільно доброзичливими посмішками нацистів та українців. «Героїв» наступного дня ніхто не карав – вони продовжили працювати на хлібозаводі та інших харчових підприємствах Києва, потроху гендлюючи краденими продуктами. А троє футболістів «Старту» були страчені випадково: спершу, як призвідники бійки на підприємстві, потрапили вже у 1943 році до Сирецького концтабору, і коли там якийсь в'язень убив сторожову вівчарку, табірне начальство наказало розстріляти кожного п'ятого бранця.
До наших футбольних баранів. Спершу порадіймо тій обставині, що Андрію Миколайовичу Шевченку не вистачило тренерського талану вивести нашу «першу команду» до фіналу ЧСФ-2018. Уявіть лишень, які б варіанти ми зараз розглядали! Бог милував − не попали, і тому в оцих коментах нас тішить доречна зручність певної відстороненості в оцінці позицій, людей і подій.
Як свідчить історичний досвід, тоталітарні режими у внутрішній політиці загравання з плебсом (у мокшанському варіанті – ватою) послуговуються двома безвідмовними скріпами: хлібом і видовищами. На наше нещастя, Бліда Моль всея Русі має їх вдосталь. Як хліба, вимішеного на нафтогазових дріжджах, так і видовищ – все на тій же основі.
Після усього непотребства, витвореного росіянами на сечогінній Сочинській зимовій олімпіаді, викриття цинічного торгу корупціонера Зеппа Блаттера з кримінальним авторитетом Аліком Тайванчиком за місце проведення мундіалю та наступного фактичного виходу РФ із зони цивілізації (Крим, Донбас, Боїнг, Скрипалі, кокаїн, Сирія, вибори у США і т.п.) логічним був би бойкот футбольного чемпіонату в Росії. Усіх олімпійських богів судомить від шокуючого нейтралітету світової спортивної громадськості! Аж визивного якогось лизоблюдства політиків! Проводити ігри планетарного рівня у країні-агресорі, країні-404 Not Found, чиї буцегарні заповнені політичними в'язнями?!!
Виявилося, що ера «залізних леді» і удатних зірок Голлівуду на президентських постах минула. Сьогодні байдужий до чужих проблем істеблішмент і піпл з головами, зануреними у смартфони, здатні лише на вияв «глибокого занепокоєння з приводу агресивних посягань на світобудову». І уся така із себе європейка Меркель, і рафінований інтелігент Макрон (на чомусь же ущучило КДБ такого спершу правильного француза!), і конвульсійний золоточубий Доні воліють сором'язливо не помічати витребеньок орангутана з гранатою. Світ лише в особі декількох «совісних» держав – Великобританії, Ісландії, Австралії, Польщі, Швеції, Данії та Аргентини – спромігся на рекомендації власному офіційному чиновництву утриматися від поїздок до Росії на матчі футбольного чемпіонату. Орангутан ліниво причавив гранатою вошу.
І свіженькою черешенькою на наше тістечко упав кліп Олександра-батька і Устини-доньки Малініних «Москва зустрічає Чемпіонат». Соцмережі масово божеволіють, «Сашка-совка» здійняли на кпини, радять, краще б він так і стояв на «том берегу», нас просто заціпило від недолугої малінінської версії Dschinghis Khan'а! (https://www.facenews.ua/video/2018/306329/). Отак споганити легендарну «Moskau»! А оце: «Каждый к нам приехать рад! А-ха-ха-ха-ха!» у виконанні мосфільмівської заставки «робітника і колгоспниці»?! Ні, вони таки хворі.
6000 українців на стадіонах російського мундіалю – це небагато. До Франції на фінал чемпіонату Європи у 2016 році виїздило 40 тисяч наших співвітчизників. Щоправда, нехай і з'їздили туди посвистіти – наші не просто програли, а стали єдиною збірною з 24, яка не забила на Євро жодного голу.
За повідомленням прес-служби ФІФА, станом на 7 червня на матчі чемпіонату в Росії було продано понад 2,4 млн. квитків. Майже 872 тис. квитків придбали місцеві вболівальники, 88,8 тис. - зі США, 72,5 тис. - з Бразилії, 65,2 тис. - з Колумбії, 62,5 тис. - з Німеччини, 60,3 тис. - з Мексики, 54 тис. - з Аргентини, 43,6 тис. - з Перу, 40,2 тис. - з Китаю, 36,3 тис. - з Австралії, 32,3 тис. - з Англії. Згідно з підрахунками ФІФА, всього іноземці купили 54% квитків на матчі ЧС-2018 в Росії.
Серед 6 тисяч українців-власників квитків на російському мундіалі ми не можемо вирахувати мешканців окупованого Донбасу і представників трьохмільйонного контингенту наших трудових мігрантів. Цим вже хоч кілок на голові затесуй, голова без олії не сприймає аргументів. Волаємо до притомних земляків: до країни-агресора, яка продовжує щодня вбивати наших хлопців, їхати не варто на будь-яке влаштоване державою шоу, а тим більше – на «стратегічний надзвуковий бубон», на що перетворило ЧСФ-2018 соловйово-кисельовське TV. Зверніть увагу, навіть талісман чемпіонату – отой дивакуватий маскот «забивака», антропоморфний вовк з брунатно-білою шерстю та блакитними очима− красномовно демонструє звіряче нутро ватника. Немає чого робити на бубоні-шоу і нашим коментаторам.
Ми – плюралісти і поважаємо чужі думки. Мужній і радикальний спортивний журналіст та коментатор Ігор Степанович Циганик принципово не дивитиметься матчів з Росії. А от якийсь поведений фанат пообіцяв навіть «спалити Рошен, якщо Порох не покаже чемпіонат по телевізору».
Так, біда, що Мундіаль-2018 таки відбудеться у ворожій Росії. Але все ж, чи буде дозволено нам – патріотам України та паралельно ще й футбольним уболівальникам – подивитися Мундіаль-2018? Ми запевняємо однодумців, що ворожої Раші впритул не помічатимемо – тільки зелений газон між двома воротами, п'ятьох арбітрів і двадцятьох двох майстрів шкіряного на ньому! Певно, немає потреби нагадувати, що й вболіватимемо не «за» когось, а винятково «проти» Росії? Хтось нашіптує милий серцю прогноз, що «забиваки» навіть Суареса з Кавані не об'їдуть…
Та й наступний, катарський ЧСФ-2022, через довжелезні чотири роки. Можна, ми цей тихенько подивимось?
Вадим Демиденко
