Муссоліні про Україну
Кожен політик є державотворцем, а отже впливає на хід історії. Ініціатива і риторика, яка йде від такої людини має бути зважена і обдумана. Раптом котрась з ідей об’єднає громаду і назавжди змінить обличчя країни.
Насправді історія повторюється. Одні люди роблять помилки, а через кілька поколінь ці помилки повторюють їхні нащадки. Так вже закладено у природі, проте людина, щоб уникнути такого кругообігу придумала освіту. Ми вчимося у школі, пізніше – університеті. Тут ми і вивчаємо історію, можливо, одну з найбільш суб’єктивних наук …
До чого я веду? Те, що сьогодні відбувається в Україні не більше ніж помилка з сторічною історією. Пропоную слова ще журналіста Беніто Муссоліні, написані майже сто років тому в його щоденнику Il Popolo d'Italia
Не було народу, який бився б із більшою вірою за свою волю. Не було народу, щоб у таких жахливих умовах так боровся за своє право життя, за свою незалежність. Загрожений ненаситністю инших, збаламучений панрусизмом, без зброї, без засобів, самітний, під недовірливими поглядами всієї Европи український нарід визволяє свої землі від большевицької зарази і відбирає свою столицю. Вільні народи зворушені могутністю цих боїв, хоч їхні уряди вдають, мов не бачать змагань цього народу. Українці не лиш боронять себе, а й цілу Европу. (6. lX. 1919)
І скажіть, що це написано не про війну України з Росією 2014 року. Можливо, якби наші політики, політологи та політичні експерти, окрім відпрацювання проплачених коштів та задоволення власного его, знали історію, то думка громадськості була дещо інакша.
«Москалі – це чужинці для України. А зайняття Києва в імені Великої Росії – це гидкий замах на волю народів», - писав про дипломатичне вирішення конфлікту Києва з Денікіним Муссоліні.
Це писала людина, яка до України не мала ані найменшого відношення. В той час, нині в Україні спокійно гуляють вулицями колабораціоністи, які вірою і правдою служать Росії. Гидко дивитися, коли бачиш у Верховній Раді Єфремова чи Олійника, а війну коментує «експерт» Копатько .
Треба вчитися на помилках, історія вчить, але не пробачає ...
